Аналізуючи доводи платника (позивача) про те, що в межах спірних правовідносин з реалізації нерухомого майна він діяв як фізособа, а не як ФОП, ВС вказав наступне: «фізична особа-підприємець» та «фізична особа» мають різний правовий статус, в тому числі, і у сфері оподаткування.
Фізособа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізособи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки – підприємця.
Набуття фізособою правового статусу «фізична особа-підприємець» це не обмеження такої особи у її конституційних правах щодо свободи підприємницької діяльності, а насамперед набуття такого юридичного статусу, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
ВС зауважив, що юридичний статус «фізична особа-підприємець» сам по собі ніяким чином не обмежує будь-яких прав фізособи, які випливають з її цивільної право — та дієздатності. Тобто, фізична особа перебуваючи у статусі суб`єкта підприємницької діяльності може здійснювати договірні відносини від свого імені, як фізична особа, разом з тим, слід враховувати наступне: при здійсненні фізособою підприємницької діяльності необхідно чітко розмежувати, в яких відносинах фізособа виступає як підприємець, а в яких — як фізособа.
У даному випадку комплекс послідовних цілеспрямованих дій платника (позивача) з продажу нерухомого майна (суди встановили, що платник реалізував двадцять три будинки) слід кваліфікувати саме як систематичну підприємницьку діяльність.
При цьому сам лише факт підписання зазначених договорів купівлі-продажу нерухомого майна без зазначення статусу позивача, як підприємця, не є свідченням непов`язаності таких операцій із підприємницькою діяльністю.
ВС також відзначив, що суди в питаннях оподаткування мають виходити з того, що відсутність у особи відповідного правового статусу в таких правовідносинах через нехтування такою встановленими законодавчими вимогами та відсутністю правового механізму примусу, не може слугувати перешкодою для застосування до отриманого позивачем доходу правил оподаткування, встановлених статтею 177 Податкового кодексу України (ПК). Законодавець, формулюючи зміст статті 177 ПК, з огляду на загально-правовий принцип добросовісності, не міг передбачати таку протиправну поведінку платника, який ігноруватиме положення чинного податкового законодавства і здійснюватиме по своїй суті підприємницьку діяльність у межах спірних правовідносин не як ФОП, при цьому маючи такий правовий статус у період, що перевіряли податківці.
Фізособи, зокрема громадяни України, які через війну зараз мешкають за кордоном, шукають способів провадити підприємницьку діяльність як ФОПи в Україні. Експерти системи "Експертус Головбух" на прикладі конкретних робочих ситуацій підкажуть, як правильно організувати таку діяльність, уникнути подвійного оподаткування та інших негативних наслідків
Подібна поведінка особи вказує на те, що така особа створює умови, які не можуть мати на меті чогось іншого, крім невиконання вимог податкового законодавства (зокрема, уникнення виконання податкового обов`язку). Відповідні умови можуть створюватися на будь-яких стадіях господарської діяльності, навіть до її фактичного початку. Фактично, особа таким чином штучно створює умови для непоширення на неї вимог статті 177 ПК щодо порядку оподаткування доходів від господарської діяльності ФОП. Такі дії вчиняються цілеспрямовано, їх мета — невиконання податкового обов`язку шляхом мінімізації податкових зобов`язань зі сплати ПДФО та ПДВ та кваліфікують як протиправні діяння.
Колегія суддів погодилась із висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку діяльність позивача для цілей оподаткування має кваліфікуватися саме як підприємницька, до нього мають застосовуватись правові наслідки як до особи зі статусом «фізичної особи-підприємця», що обумовлює застосування до отриманого позивачем доходу правил оподаткування, встановлених статтею 177 ПК. А формальне не зазначення платником у межах спірних правовідносин відповідного правового статусу, за умови існування вказаних сутнісних критеріїв, не може бути підставою для звільнення від оподаткування здійснюваної ним діяльності у встановленому податковим законодавством розмірі.
Відтак, Касаційний адміністративний суд у складі ВС від 07.03.2024 у справі № 480/293/20:
- касаційну скаргу ГУ ДПС у Сумській області задовольнив;
- постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2023 скасував;
- рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.11.2021 залишив в силі.
