бухгалтер-експерт, кандидат економічних наук, м. Чернігів
Агент — це посередник, який шукає клієнта для замовника. Укладений з агентом договір визначає його права, обов’язки, правила оплати його послуг. Як скласти агентський договір, що у ньому слід передбачити, чи треба довіреність, документація агентської діяльності, зразок агентського договору – все це знайдете у огляді
Агентський договір – це договір комерційного посередництва (ч. 1 ст. 295 ГКУ, ст. 243 ЦКУ). Він визначає права й обов’язки між агентом і суб’єктом господарювання, який замовив його послуги. Агент (або комерційний представник, ч. 1 ст. 243 ЦКУ) – це особа, яка здійснює господарську діяльність від імені та в інтересах клієнта, під його контролем і за його рахунок.
Замовника послуги по агентському договору називають принципал або довіритель.
Приклади сфер, у яких агентський договір може бути укладений:
Шукайте в системі «Експертус Головбух» опис робочої ситуації, яка аналогічна вашій, потрібні форму (зразок), довідник, відео. Якщо не знайдете, то можете надіслати звернення до нашої експертної підтримки через Онлайн-помічник
Ключові відмінності агентського договору від договорів комісії та доручення у наступному:
агентом може бути тільки суб’єкт господарювання. Це значить, що необхідна реєстрація підприємцем або створення агентського підприємства. Звичайна фізособа не може бути агентом. Однак, у договорах комісії та доручення сторонами можуть бути й звичайні фізособи.
агент не може доручити свої повноваження іншим, якщо про це прямо не зазначено у договорі(ч. 1 ст. 300 ГКУ);
агентські послуги завжди є оплатними. Це відріжняє агентський договір від договору доручення, який може бути безоплатним;
довіреність не обов’язкова. У договорах доручення – обов’язкова;
відшкодування витрат агента – не обов’язково і залежить від умов договору. У договорах доручення – так, це обов’язкова умова.
Увага: Агентський договір – це тільки підприємницька діяльність. Фізособі, щоб стати агентом треба реєструватися підприємцем.
Суть і зміст агентського договору
Агент зобов’язується надати послугу замовнику (принципалу, довірителю) наступного характеру (ч. 1 ст. 297 ГКУ):
укласти від імені замовника угоду. У такому разі укладання договору з клієнтом, якого знайшов агент, й усі організаційні моменти вирішує сам агент. Як правило, для цього використовуються шаблонні договори, які передаються агенту;
сприяти укладанню угоди між замовником і клієнтом. Наприклад, агент може знайти клієнта, підготовити договори, за потреби організувати зустріч. Замовнику у такому разі залишається лише підписати угоду.
Послуга здійснюється за рахунок замовника. Це значить, що він сплачує винагороду агенту, а також оплачує його витрати, пов’язані з наданням такої послуги, якщо про це сказано у договорі.
У результаті укладення агентом угоди майнові наслідки виникають для довірителя. Агент – це лише посередник, який звів між собою 2 сторони й отримав за це винагороду. Він не несе відповідальності за укладеними договорами, так як вони укладаються від імені довірителя.
Якщо підприємець діє в чужих інтересах, але укладає угоду від власного імені, то він не вважається агентом.
На що варто звернути увагу при складанні агентського договору
При укладанні агентського договору зверніть увагу на наступне:
чи треба довіреність і її термін дії. Довіреність – це більші важелі контролю діяльності агента, так як її можна видавати на певний строк або на укладання конкретного договору (також див. нижче про документацію агента). Обрана форма підтвердження повноважень агента, роль довіреності мають бути прописані договором (ч. 4 ст. 297 ГКУ);
статус агента – монопольний чи немонопольний, характер і порядок його роботи. При немонопольному статусі агент може представляти ще будь-кого й замовник може ще мати інших агентів (ч. 1 ст. 299 ГКУ). Якщо агент отримав монопольний статус, то йому забороняється представляти інших осіб, окрім замовника (ч. 2 ст. 299 ГКУ). Останній варіант потрібен, якщо агент представляє певний бренд, який має безліч конкурентів, щоб не створювати умов, коли агент працює у режимі «хто більше дасть» й просуваючи один бренд шкодить діловій репутації іншого;
ситуація перевищення своїх повноважень агентом. Якщо агент укладе угоду з перевищенням повноважень або взагалі без таких, то угода вважається ухваленою, якщо замовник не відхилить перед третьою особою дії агента (ст. 298 ГКУ);
строк дії самого агентського договору. Агентський договір може не мати взагалі строку дії й бути безстроковим. Однак, краще все ж таки обмежувати строк дії, щоб контролювати діяльність агента й уникнути потім неприємних ситуацій, коли агент укладе непотрібні уже договори;
визначити територію, в межах якої діє агент. Якщо цього не зробити, то агент має право діяти по всій території України (ч. 3 ст. 297 ГКУ). Якщо бізнес-модель вимагає у кожному регіоні окремого агента, то щоб вони не конкурували між собою, то краще визначити територію її діяльності. Наприклад, «у межах Чернігівської області»;
спосіб визначення агентської винагороди та строк її сплати. Як правило, винагорода агента становить певний % від суми укладеного договору. Може бути встановлена й у фіксованій сумі – по кількості договорів. Можна встановити й прогресивну шкалу (в залежності від суми угоди). Слід указати й строки виплати такої винагороди й чи залежить вона від платежу клієнта за договором, укладенню якого сприяв агент. За загальним правилом агент отримує винагороду після отримання замовником оплати від клієнта, якщо договір не визначає інше (ч. 2 ст. 301 ГКУ);
наявність додаткової винагороди. Наприклад, може бути додаткова плата за те, що агент надає гарантії виконання клієнтом договору. За загальними правилами такої гарантії немає, агент не відповідає за клієнта й його виконання укладеної угоди (ч. 2 ст. 303 ГКУ);
документацію агента, строки та спосіб її подання. Про документацію детальніше нижче. Спосіб – може бути електронний (не емейл), письмовий тощо. Подача звіту агента є обов’язковим (ст. 298 ГКУ);
умова про конфіденційність. Агент не має розголошувати комерційні подробиці укладених угод третім особам. Замовник і агент можуть навіть укласти окрему угоду про захист конфіденційної інформації – так званий договір про нерозголошення (ч. 3 ст. 302 ГКУ).
Діяльність агента може супроводжуватися визначеною агентським договором документацією. Що з неї обов’язкове, а що ні?
Довіреність – вона може бути, але не обов’язкова (ч. 3 ст. 243 ЦКУ). Повноваження агента можуть підтверджуватися самим письмовим агентським договором. Однак, представництво може здійснюватися може й на основі доручення – тоді, якщо цього вимагає договір, то агент отримує від принципала довіреність (ч. 1 ст. 244 ЦКУ).
Акт приймання-передачі наданих агентських послуг – треба мати документ, який посвідчує факт операції для того податкового кредиту з ПДВ. Форму акту можна розробити самостійно й передбачити договором. Законодавчо вона не затверджена. При розробці слід зважати на вимогу ч. 2 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996. Зверніть увагу: для того, щоб не було проблем з податковою бажано послугу прописувати детально. Не просто «надано агентські послуги». За такого формулювання ДПС може визнати операцію фіктивною, «обналом» коштів. Бажано вказати номер договору, за яким надано послуги, вказати інформацію про договір, який був підписаний (договір, номер, з ким, коли).
Звіт агента – цей обов’язковий документ треба, щоб порахувати вартість послуги й передує акту приймання-передачі (ст. 298 ГКУ). Замовнику (принципалу) треба підстава для нарахування винагороди. Звіт агента має включати інформацію про укладений договір (чи договори, якщо звіт подається за певний проміжок часу), вартість цих договорів, додаткові витрати агента (якщо вони підлягають оплаті), копії підтвердних документів під такі витрати. Тобто принципал повинен мати всі цифри та підтвердження роботи агента, щоб нарахувати йому оплату за агентським договором та здійснити платіж.
Документи про сплату винагороди – які документи підтверджують оплату і яким чином вона проводиться (виписка банку по рахунку, готівка тощо).
Бухгалтерський витяг щодо всіх укладених угод – це інформація по підписаними замовником за сприяння агентом договорами. Право її вимагати надано агенту ч. 5 ст. 301 ГКУ. Агенту це потрібно, щоб пересвідчитися й правильності нарахування винагороди, яка залежить від обсягів укладених правочинів за його посередництва.
Про всі перелічені вище документи варто згадати в агентському договорі. Також можна розробити й скласти їх форми й затвердити додатковими угодами до договору або окремими додатками.
Увага:Акт приймання-передачі наданих агентських послуг – це важливий і необхідний в податкових цілях документ і деталям його оформлення й змісту треба приділити належну увагу.
Форма агентського договору та його нотаріальне завірення
Агентський договір має письмову форму (ст. 208 ЦКУ). Нотаріальне завірення – за бажанням сторін.
Маєте разову роботу — залучайте фізичних осіб за цивільно-правовими договорами. А як їх правильно оформити, як оподаткувати і відзвітувати про винагороду за ЦПД, пояснили у консультації. Також підготували зразки: договору підряду, договору про надання послуг, акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт)
Дія агентського договору може бути припинена за взаємною згодою сторін або коли агент виконав свої зобов’язання (ст. 304 ГКУ). Крім цього договір припиняється, коли:
замовник відкликає надані агенту повноваження. Про це слід попередити агента не менше, ніж за місяць (ч. 2 ст. 304 ГКУ);
агент відмовляється від подальшого здійснення посередництва;
смерть однієї зі сторін договору або ліквідація;
виникли інші обставини, які припиняють повноваження агента. Їх можна прописати договором. Наприклад, це може бути порушення монопольного статусу й представництво іншого замовника, порушення комерційної таємниці, шкода іміджу компанії, яку представляє агент, порушення особливих умов (агент став використовувати речі іншого бренду публічно тощо).
Зразок агентського договору
Нижче наводимо приклад агентського договору. Звичайно, що ніяких подібних договорів не існує й кожний з них треба адаптувати під вимоги обох сторін.
