Підприємці мають право займатися будь-якою діяльністю (крім прямо забороненої законом), ризикуючи доходами. На цьому одностайно зійшлись суди першої та апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог податкового органу про припинення юридичної особи, як необґрунтованих та таких, що не відповідають чинному законодавству.
Зокрема, податковий орган у своєму позові посилається на закріплення в установчих документах підприємства-відповідача мети й предмету господарської діяльності, що, у свою чергу, обов’язково направлено на отримання прибутку. А оскільки підприємство деякий час декларувало відсутність доходів, податковий орган зробив висновок про провадження першим діяльності, яка суперечить установчим документам, що є підставою для припинення юридичної особи. Жодних інших доказів на підтвердження провадження відповідачем діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом, податковим органом не було надано.
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
Дійсно, згідно з абзацом третім частини 2 статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV, серед підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов’язано з банкрутством, є провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом.
Однак із аналізу чинних законодавчих норм убачається, що законодавець передбачив можливість не отримувати прибуток протягом певного часу, при цьому обмежень такого строку немає. Крім того, жодним нормативно-правовим актом не передбачено заборони декларувати відсутність фінансово-господарської діяльності, якщо це відповідає дійсним обставинам справи.
Про те, що відсутність прибутку у суб’єкта господарювання не є підставою для припинення його як юридичної особи, вказує і ВАСУ у своєму оглядовому листі «Про деякі питання практики вирішення спорів у справах за участю органів державної податкової служби» від 24.10.2008 № 1776/100/13-08.
