Постанова ВС від 10.11.2022 у справі № 160/3806/20
Під час перевірки контролери встановили, що постачальники платника податків з метою просування своїх товарів на ринку України виплачували покупцям бонуси (мотиваційні та стимулюючі виплати).
На думку податківців, якщо продавець-нерезидент під час виплати покупцеві-резиденту винагороди у вигляді бонусів, які назвали кредит-нотою, чітко дотримується графіка замовлень:
- об’єктом оподаткування ПДВ є маркетингові послуги, які надає покупець;
- винагорода/бонуси є компенсацією вартості таких послуг.
Однак платник вважає, що отримані бонуси не є маркетинговими послугами. Адже він не надавав ніяких маркетингових послуг. Тому немає підстав вважати, що отримані кредит-ноти є бонусом за надання маркетингових послуг.
Верховний Суд дійшов висновку, що кредит-ноти, які платник отримали як бонуси за контрактами, не є об’єктом оподаткування ПДВ (ст. 185 Податкового кодексу України; ПК).
ВС зауважив, що додаткову бонусну винагороду, премію або знижку на вартість товару, яку продавець надав покупцеві за договором купівлі-продажу, що не пов’язаний з виконанням зобов’язань з надання послуг на користь продавців, чи за досягнення окремої згоди сторін для зацікавлення постійних покупців, не можна розцінювати як оплату вартості послуг у сфері маркетингу, операції з надання яких є об’єктом оподаткування ПДВ в розумінні пункту 185.1 ПК.
Кредит-нота не є доходом в контексті статті 14 ПК. Це документ, що підтверджує волевиявлення сторони про зміни умов договору (зокрема, з оплати ціни чи погашення дебіторської або кредиторської заборгованості протягом строку виконання зобов’язань за договором).
