Зберігання та захоронення відходів у розумінні Податкового кодексу України (ПК) не передбачає їх обробки, адже утилізація, видалення, оброблення не передбачають виготовлення нового продукту.
На цьому наголосив ВАСУ, розглядаючи спір щодо встановлення наявності чи відсутності підстав для сплати підприємством-позивачем екологічного податку, зокрема, за розміщення відходів, що передбачено підпунктом 240.1.3 ПК.
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
Поняття «розміщення відходів» у Податковому кодексі розкрито як «зберігання», у т. ч. «тимчасове розміщення до утилізації чи видалення», та «захоронення» відходів. Тобто відповідне поняття пов’язане саме з утилізацією, видаленням чи захороненням і не містить в собі поняття «обробки» відходів.
А оскільки підприємство в ході провадження своєї госпдіяльності відходи не розміщує, а обробляє, це виключає виникнення у нього обов’язку сплати екологічного податку при надходженні відходів до очисних споруд.
Те, що діяльність позивача, крім іншого, спрямована саме на виготовлення органічних добрив, підтверджується відповідними технологічними регламентами.
Згідно з положеннями, наведеними в Податковому кодексі щодо поняття «розміщення», а також у підпункті 242.1.3 ПК (відповідно до якого об’єктом та базою оподаткування екологічного податку є «обсяги та види (класи) розміщених відходів, окрім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання), йдеться про «спеціально відведені місця» для розміщення відходів. А згідно з державним актом на право постійного користування землею, землю позивачу виділено саме для водозабезпечення та очищення стічних вод, а не для зберігання відходів. Адже основне призначення «спеціально відведених місць чи об’єктів», де зберігаються відходи, — видалення відходів шляхом захоронення або знешкодження.
Тобто податковим органом при нарахуванні сум грошового зобов’язання з екологічного податку та штрафних санкцій помилково ототожнено процес «оброблення/перероблення» відходів/стоків із процесом їх «розміщення».
Крім того, як було встановлено матеріалами справи, позивач як платник екологічного податку уже звітує перед податковим органом про податкові зобов’язання з екологічного податку. Зокрема, за викиди в атмосферне повітря, що відбуваються в процесі оброблення відходів, і за скиди у водні об’єкти. А тому нарахування екологічного податку на відходи, що перебувають в процесі оброблення, призведе до подвійної сплати екологічного податку.
