Згідно з пунктом 44.6 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки платник податків не надає посадовим особам податкового органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо ж платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
Зокрема, на цьому наголосив суд апеляційної інстанції, погодившись із доводами підприємства-позивача, що чинне законодавство не зобов’язує платника податку надавати документи тільки до письмових заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, позивач надав усі підтверджуючі документи, які засвідчують факт службового відрядження, а також безпосередній зв’язок такого відрядження з господарською діяльністю підприємства. Крім того, позивачем було подано податковому органу заперечення на акт перевірки. У цих запереченнях зазначалось, що під час проведення перевірки документи, які підтверджують використання грошових коштів, одержаних під звіт на господарські потреби та на відрядження (відомість видачі заробітної плати, авансові звіти та видача коштів згідно з договором поворотної фінансової допомоги) в наявності, однак знаходяться у засновника позивача, який перебуває в іншому місті для звірки з підприємствами, і будуть надані до податкового органу на встановлену дату розгляду цього заперечення. Однак податковий орган позбавив підприємство-позивача такого права.
