На думку Верховного Суду України, службові особи юридичних осіб приватного права мають визнаватися суб’єктами службового підроблення — злочину, передбаченого статтею 366 Кримінального кодексу України (КК). Навіть попри те, що визначення поняття службової особи, яка дається у примітці до статті 364 КК для окремих злочинів у сфері службової діяльності, не поширюється на осіб, які вчинили службове підроблення.
Нагадаємо, що службовими особами згідно з цією приміткою є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
До злочину, передбаченого статтею 366 КК, суд пропонує застосовувати положення частини третьої статті 18 КК, у якій дається загальне (універсальне) визначення поняття «службові особи». До них відносять осіб, які, з-поміж іншого, обіймають на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій. Тобто загальне визначення службової особи стосується усіх організаційно-правових утворень незалежно від форм власності.
Таке ототожнення є важливим, оскільки через неправильне застосування матеріального закону службова особа юридичної особи приватного права, що підробила офіційні документи, хибно може бути невизнана суб’єктом службового підроблення і уникнути відповідальності.
