Севастопольський апеляційний господарський суд постановив, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п’ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.
Відповідно до пункту 1.24. статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 №2346-III під помилковим переказом розуміється рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб’єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
При цьому суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції щодо виникнення у неналежного отримувача цивільно-правового зобов’язання внаслідок безпідставного збагачення, оскільки у такому випадку в особи, що безпідставно набула майна, в т. ч. грошей, виникає односторонній обов’язок їх повернути, що не тотожно поняттю «зобов’язання» відповідно до цивільного законодавства.
Недопустимим суд визнав також стягнення з неналежного отримувача коштів процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат, адже розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Розмір відсотків за користування коштами, набутими без достатніх правових підстав, в цьому випадку не встановлений ні договором, ні законом. А тому вимоги щодо їх стягнення є безпідставними.
Що ж до вимог про стягнення інфляційних втрат, то, на думку суду, вони задоволенню не підлягають, оскільки між сторонами існували відносини з безпідставного набуття відповідачем майна (коштів), а саме — недоговірні зобов’язання.
Стягнення 3% річних допускається виключно в договірних зобов’язальних відносинах у випадку прострочення їх виконання відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
