Суд касаційної інстанції задовольнив позовні вимоги підприємства (орендодавця) про стягнення з іншого підприємства (орендаря) заборгованості з орендних платежів, яка виникла внаслідок неналежного виконання останнім договірних зобов’язань, а також передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (ЦК) 3% річних та інфляційних втрат.
Факт порушення орендарем свого зобов’язання щодо сплати орендних платежів та наявність відповідної заборгованості, яка орендарем не спростована (доказів її оплати не надано), також підтвердився висновком судово-економічної експертизи.
Що ж до заявлених позовних вимог в частині стягнення з орендаря заборгованості з оплати наданих орендодавцем послуг за договорами про спільне використання технологічних мереж та про надання послуг з опалення орендованого приміщення, то за рішенням суду, яке грунтується, у т. ч. на висновку судово-економічної експертизи, підстав для їх задоволення немає через недоведеність факту існування цієї заборгованості.
Доводи ж орендаря про неправильне застосування судом апеляційної інстанції позовної давності до вимог про стягнення заборгованості з орендних платежів за період лютий – травень 2008 року Вищий господарський суд відхилив з огляду на таке.
Відповідно до частини 5 статті 261 ЦК за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Водночас частиною 1 статті 264 ЦК встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. При цьому діями по визнанню боргу є дії боржника безпосередньо по відношенню до кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема, підписання боржником акта звірки розрахунків, в якому визначена його заборгованість.
У матеріалах справи міститься складений сторонами акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2010 по 28.02.2011, який підписаний уповноваженими особами сторін та скріплений печатками останніх. І в цьому акті орендар погодився з наявністю у нього заборгованості.
Таким чином, підписання акта звірки є дією, яка свідчить про визнання відповідачем боргу, та є підставою для переривання перебігу позовної давності.
