Відповідно до пункту 209.1 Податкового кодексу України резидент (ПК), який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства і відповідає критеріям, встановленим у пунктом 209.6 ПК (далі — сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.
Пунктом 209.2 ПК передбачено, що згідно зі спеціальним режимом оподаткування сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку — для інших виробничих цілей.
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
Зазначені суми ПДВ акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Сума ПДВ, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 ПК.
У разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.
Тобто пунктом 209.2 ПК та пунктом 3 Порядку акумулювання сільгосппідприємствами сум ПДВ на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженому постановою КМУ від 12.01.2011 №11, встановлено виключно цільовий характер використання сум ПДВ, перерахованих на окремі рахунки. Такі кошти сільськогосподарські підприємства можуть використовувати лише для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку — для інших виробничих цілей.
Враховуючи викладене, спрямування коштів з окремого рахунку на погашення кредиту та відсотків за кредитом (за умови цільового призначення кредиту на придбання товарів/послуг виробничого призначення) буде вважатись цільовим використанням акумульованих коштів.
