Апеляція підтримала позицію районного суду щодо відмови в порушенні кримінальної справи відносно заступника гендиректора підприємства (далі — обвинувачуваний) та невстановлених осіб за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, тобто за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України (КК).
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення захисника, думку прокурора, суд дійшов висновку, що при винесенні постанови про порушення кримінальної справи слідчий не мав достатніх даних, які б вказували на наявність у діях обвинувачуваного ознак злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 КК.
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
Відповідно до вимог статей 94, 97, 98 Кримінального процесуального кодексу України (КПК) прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов’язані винести постанову про порушення кримінальної справи лише за наявності приводів і підстав, зазначених у статті 94 КПК України, вказати в постанові ці приводи і підстави, норму кримінального законодавства, за ознаками якої порушується справа, а також подальше її спрямування.
Підставами для порушення кримінальної справи є наявність ознак злочину, події, які стали відомі прокурору, а також наявність достатніх даних, на базі яких встановлюються ознаки вчиненого злочину. При цьому підставами до порушення кримінальної справи не можуть бути припущення або дані, які не містять інформації про злочин та наявність в діях певної особи ознак складу злочину.
Проте ні слідчий, ні прокурор не зазначили, які фактичні дані вказують на наявність у діях обвинувачуваного ознак складу злочину, оскільки в ході перевірки його ніхто не опитував, відсутні відомості, що він був службовою особою підприємства, до обов’язків якої входило підписання податкових декларацій чи накладних.
Тобто аргументи слідчого та прокурора про наявність підстав до порушення справи є непереконливими, оскільки вони носять характер припущень. А тому такі дані є недостатніми для прийняття рішення про порушення справи.
Разом з тим, посилання в рішенні суду першої інстанції на неузгодженість податкових повідомлень-рішень (на момент порушення справи тривала процедура їх оскарження) як на підставу, що унеможливлює пред’явлення обвинувачення, апеляція визнала недоречними, оскільки це не стосується порушення кримінальної справи.
Однак такі висновки суду не вплинули на правильність прийнятого ним рішення, оскільки суд першої інстанції, обгрунтовано встановив, що у слідчого, який виніс постанову про порушення кримінальної справи щодо обвинуваченого, не було даних для прийняття такого рішення.
