Податківці не вправі визнавати недійсність/нікчемність тих чи інших угод. На думку ВАСУ, це суперечить презумпції правомірності, а саме: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним.
Така судова позиція підтверджується нормами чинного законодавства (ст. 20 ПК, ч. 1 ст. 204 ЦК, ч. 1 ст. 207 ГК).
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
Суд наголошує, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз’яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.
Отже, головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами державних органів, які б факти в цьому акті не були відображені. Викладені у цих актах висновки є суто суб’єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.
Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.
