Договір пожертви — не те саме, що дарування. Пожертва має цільове призначення, а правила її укладання дещо інші. У Мін’юст пояснили, коли укладають договір пожертви, як правильно оформити і в чому різниця з договором дарування
Пожертва — це добра та благородна справа. Але навіть щирі наміри потребують юридичної чіткості.
Відповідно до статті 729 Цивільного кодексу України (далі — ЦК) пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам, встановленим частиною 1 статті 720 цього Кодексу, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети.
Стаття 720 ЦК передбачає, що сторонами у договорі можуть бути:
- фізичні особи;
- юридичні особи;
- держава Україна Автономна Республіка Крим, територіальна громада.
Договір пожертви, як і договір дарування, може укласти представник пожертвувача, який діє на підставі відповідного нотаріально посвідченого доручення.
Батьки (усиновлювачі), опікуни не мають права пожертвувати майно дітей, підопічних.
Згідно зі статтею 729 ЦК до договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом.
Однак між пожертвою і звичайним даруванням є певні відмінності:
- на відміну від дарування пожертва має конкретне призначення. Разом із прийняттям пожертви на особу покладається обов’язок використовувати її виключно для досягнення певної, наперед обумовленої мети. У свою чергу пожертвувач може контролювати, чи використовується пожертва за цільовим призначенням.
- момент укладення договору. Договір пожертви є реальним, тобто є укладеним з моменту прийняття пожертви. Договір дарування може бути як реальним, тобто укладеним з моменту передачі майна, так і консенсуальним, тобто з моменту досягнення згоди, навіть якщо дарунок передається у майбутньому.
Договір дарування і пожертви: облік та оподаткування
Права пожертвувача
За статтею 730 ЦК пожертвувач має право здійснювати контроль за використанням пожертви відповідно до мети, встановленої договором про пожертву.
Якщо використання пожертви за призначенням виявилося неможливим, використання її за іншим призначенням можливе лише за згодою пожертвувача, а в разі його смерті чи ліквідації юридичної особи - за рішенням суду.
Пожертвувач або його правонаступники мають право вимагати розірвання договору про пожертву, якщо пожертва використовується не за призначенням.
Форма договору
Під час укладення договору пожертви потрібно дотримуватися вимог статті 719 ЦК про форму договору дарування, а саме:
- договір пожертви предметів особистого користування та побутового призначення може бути укладений усно;
- договір пожертви нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню;
- договір пожертви з обов’язком передати пожертву у майбутньому укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним;
- договір пожертви рухомих речей, які мають особливу цінність, укладається у письмовій формі. Передання такої речі за усним договором є правомірним, якщо суд не встановить, що обдаровуваний заволодів нею незаконно;
- договір пожертви валютних цінностей фізичних осіб між собою на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Момент укладення договору пожертви
Такий правочин належить до реальних договорів. Відповідно до статті 729 ЦК він вважається укладеним з моменту прийняття пожертви. Тобто з моменту, коли особа, якій передають пожертву, підтвердить свою згоду на прийняття.
Договір дарування та договір пожертви:
Благодійна пожертва
Близьким за своїм змістом до дарування є відносини, що випливають з передачі майна у формі благодійної діяльності. Загальні засади благодійної діяльності в Україні визначає Закон України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» від 05.07.2012 № 5073-VI (далі — Закон). Однією із форм прояву цієї діяльності є благодійна пожертва.
Так, статтею 6 Закону визначено, що благодійна пожертва — це безоплатна передача благодійником коштів, іншого майна, майнових прав у власність бенефіціарів для досягнення певних, наперед обумовлених цілей благодійної діяльності, відповідно до цього Закону.
Бенефіціар — набувач благодійної допомоги (фізична особа, неприбуткова організація або територіальна громада), що одержує допомогу від одного чи кількох благодійників для досягнення цілей, визначених цим Законом.
Благодійник – дієздатна фізична особа або юридична особа приватного права (у тому числі благодійна організація), яка добровільно здійснює один чи декілька видів благодійної діяльності (стаття 1 Закону).
Відповідно до статті 6 Закону благодійна пожертва, бенефіціаром якої є благодійна організація або інша юридична особа, може надаватися з однією чи кількома відкладальними або скасувальними обставинами, які не повинні суперечити законам України або порушувати права третіх осіб.
Благодійна пожертва може надаватися бенефеціарам, визначеним на конкурсних засадах благодійником або уповноваженими ним особами. Умовами конкурсу можуть визначатися дії, які бенефіціар має виконати на користь третіх осіб, крім тих, які пов’язані з благодійником.
Зміна цілей та порядку використання благодійної пожертви можлива за згодою благодійника або його правонаступників, а також на підставі рішення суду чи в інших випадках, визначених законом або правочином благодійника.
Благодійник або уповноважені ним особи мають право здійснювати контроль за цільовим використанням благодійної пожертви, у тому числі на користь третіх осіб.
Благодійники або їх правонаступники мають право у встановленому цим Законом порядку змінити бенефіціарів благодійної пожертви у разі порушення цілей, строків та порядку використання такої пожертви або її частини.
Джерело: Мін’юст
