Відповідь
Відповідно до частини першої ст. 257 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Згідно із частиною першою ст. 258 МКУ під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим.
У разі подання відповідно до ст. ст. 259 і 260 МКУ попередньої, тимчасової або періодичної митної декларації декларант або уповноважена ним особа повинні протягом строків, визначених відповідно до МКУ, подати органу доходів і зборів додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за попередньою, тимчасовою або періодичною митною декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку (частина перша ст. 261 МКУ).
Пунктами 2.6, 3.3 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136 із змінами і доповненнями, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за № 338/3631, встановлено, що підставою для зняття банком з контролю експортної, імпортної операцій резидента є, зокрема, наявність інформації про митну декларацію типу IM-40 «Імпорт», IM-41 «Реімпорт», IM-72 «Безмитна торгівля», IM-75 «Відмова на користь держави», IM-76 «Знищення або руйнування» у реєстрі митних декларацій.
Отже, до реєстрів митних декларацій, які формуються контролюючими органами та щоденно передаються банкам з використанням програмних засобів Національного банку України, включаються митні декларації, заповнені у звичайному порядку або додаткові декларації, які подаються контролюючим органам після подання попередньої, тимчасової або періодичної митної декларації.
ЗІР, 114.03
Облікова політика підприємства — це документ, у якому ви закріплюєте свій підхід до ведення бухобліку та складання фінансової звітності. Якщо нормативні акти передбачають варіанти — обираєте один. Якщо варіантів немає — фіксуєте власний обліковий підхід до окремих операцій.
У разі спорів із податковою облікова політика може стати вашим аргументом у суді. Тож підходьте до її розробки стратегічно: формуйте правила, дотримуйтеся їх на практиці — і матимете додатковий захист у разі перевірок або претензій
Облікова ставка НБУ — монетарний інструмент, за яким НБУ встановлює для суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових ресурсів. Із 25.07.2025 розмір облікової ставки НБУ залишився на рівні 15,5% річних
Інвентаризація на підприємстві: чому вона важлива, як правильно підготуватися, хто відповідає за її проведення. Розглядаємо особливості річної інвентаризації, строки та процедуру, а також як скласти наказ
Роботодавці часто стикаються з перевірками ТЦК. Однак які порушення можуть коштувати підприємству десятки тисяч гривень? Як уникнути штрафів? У статті розбираємо, хто несе відповідальність, коли можливі перевірки без попередження та чи підсумовують штрафи за кожне порушення
Одне з віянь сьогоднішнього часу – спрощення та передача несуттєвих для підприємства, закладу, установи процесів іншим, більш професійним у цьому виконавцям. Кейтеринг – що це, навіщо він потрібен та як вести облік кейтерингу
