Відповідь
Питання визначення суми допомоги по вагітності та пологах цікавить не тільки вагітних жінок, а і бухгалтерів різних підприємств, установ, організацій та фізичних осіб-підприємців. Для уникнення непорозумінь при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку допомоги по вагітності та пологах застрахованій особі у разі, якщо протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування застрахована особа має страховий стаж менше 6 місяців, надаємо роз’яснення щодо застосування чинних норм законодавства.
Середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат за рахунок коштів Фонду, у тому числі допомоги по вагітності та пологах, згідно зі статтею 33 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-ХІV в редакції Закону України № 77-VIII від 28.12.2014 (далі – Закон України № 1105) обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 в редакції Постанови КМУ від 26.06.2015 № 439, яка діє з 04.07.2015 (далі – Порядок № 1266).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 1266 середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування – період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов’язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих із поважних причин, – тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати.
Слід врахувати, що пунктом 32 Порядку № 1266 встановлено, що середня заробітна плата для розрахунку допомоги по вагітності та пологах обчислюється роботодавцями на підставі відомостей, що включаються до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що подаються до Державної фіскальної служби.
Водночас частиною другою статті 26 Закону України № 1105 та пункту 2 Порядку № 1266 встановлено, що сума допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду, та не може бути меншою, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.
Нормою частини першої статті 19 Закону України № 1105 визначено запобіжний механізм, який обмежує розмір матеріального забезпечення відповідно до цього Закону залежно від набутого страхового стажу за останні 12 місяців перед настанням страхового випадку.
Страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження – у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (частина друга статті 21 Закону України № 1105).
Згідно з частиною четвертою статті 19 Закону України № 1105 та пунктом 29 Порядку № 1266, якщо протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування застрахована особа має страховий стаж менше 6 місяців, середня заробітна плата для розрахунку допомоги по вагітності та пологах визначається, виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище двократного розміру мінімальної заробітної плати та не менше за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку.
Визначення середньої заробітної плати із розміру мінімальної заробітної плати та двократного розміру мінімальної заробітної плати проводиться шляхом ділення цих показників на середньомісячну кількість календарних днів – 30,44 (пункт 5 Порядку № 1266).
Керуючись попередньою інформацією, у разі, якщо протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку застрахована особа має страховий стаж менше 6 місяців, при перевищенні середньоденної заробітної плати, розрахованої із мінімальної заробітної плати, над фактичною середньоденною заробітною платою, подальший розрахунок страхової виплати (допомоги по вагітності та пологах) за основним місцем роботи здійснювати із середньоденної, обчисленої із мінімальної заробітної плати.
При цьому фактична середньоденна заробітна плата, яка перевищує середньоденну заробітну плату, розраховану із мінімальної заробітної плати, не може бути більшою за розмір середньоденної, розрахованої із двократного розміру мінімальної заробітної плати.
Харківське обласне відділення
Фонду соціального страхування
з тимчасової втрати працездатності
