експерт з податкового обліку Експертус Головбух Цифрового видавництва Експертус, Київ
Працівник написав заяву на звільнення за власним бажанням і захворів. Як бути в такому випадку: дочекатись поки працівник одужає чи припинити відносини під час лікарняного? У статті – безпечне рішення
Роботодавці знають правило статті 40 Кодексу законів про працю України — звільняти працівників в період його тимчасової непрацездатності не можна. Але це правило працює не завжди.
З’ясуємо як зробити все правильно, щоб не наробити помилок, коли звільняєте працівника під час лікарняного, таяк оплачувати листок непрацездатностів такому випадку.
Тож якщо працівник написав заяву на звільнення за власним бажанням, то можете його звільнити навіть під час тимчасової непрацездатності. Це підтверджує Мінсоцполітики у листі від 27.04.2012 № 70/06/186-12.
Держпраці роз’яснює: звільнення в період тимчасової непрацездатності з інших підстав, які не мають відношення до ініціативи роботодавця, зокрема за власним бажанням ані за мирних часів, ані в період дії воєнного стану, законодавством про працю не заборонено.
Щоб звільнити працівника:
видайте наказ про звільнення;
повністю розрахуйтесь у день звільнення;
надішліть працівникові лист з пропозицією отримати трудову книжку (якщо вона зберігається на підприємстві).
До речі, Верховний Суд України у постанові від 25.07.2018 по справі № 809/575/16 вказав, що допомогу по тимчасовій непрацездатності, так само як і премію не відносять до обов'язкових платежів від підприємства, які належать до виплати працівнику на момент його звільнення.
Порада: уточніть у працівника в день звільнення, чи не передумав він звільнятися. Бо він може змінити рішення і відкликати свою заяву про звільнення. Тоді розірвати з ним трудовий договір не можете.
Показуйте лікарняні в Додатку Д1 до Об’єднаної звітності з окремим кодами застрахованих осіб. Розподіляйте за місяці, за які їх нарахували. У Додатку 4ДФ суми лікарняних не виокремлюйте. Експерт нагадав основні правила, за якими слід звітувати про суми лікарняних у зарплатній звітності
Працівник, який написав заяву про звільнення за власним бажанням, має право будь-коли до закінчення двотижневого строку попередження відкликати свою заяву. Законодавство не встановлює обов’язкової письмової форми відкликання заяви про звільнення. Тому працівник може відкликати свою заяву і в усній формі. Якщо виникне спір з цього приводу, для доведення факту відкликання заяви про звільнення можуть братися до уваги будь-які докази, передбачені цивільним процесуальним законодавством.
Якщо працівник по телефону сказав, що відкликає заяву про звільнення або ж надіслав на імейл кадровика лист з проханням відкликати заяву — не розривайте з ним трудовий договір. Чернівецький апеляційний суд взяв до уваги скриншот електронного листування і підтримав рішення першої інстанції та поновив працівника на роботі (постанова від 04.03.2019 у справі № 725/4244/18).
Але, якщо працівник ініціював розірвання трудового договору і на його місце знайшли нового працівника, якому не маєте права відмовити у працевлаштуванні відповідно до законодавства (ч. 2 ст. 38 КЗпП), то заборона звільнення під час лікарняного скасовується. Про це свідчить і судова практика. Наприклад,постанова ВС у справі від 04.11.2020 № 753/1181/18. У ній судді розглядали таку ситуацію:
7 грудня працівник подав заяву про звільнення за власним бажанням з 07.12.2015. Наступного дня, 08.12.2015, у зв`язку з поганим самопочуттям, він звернувся до медичної установи та викликав дільничного лікаря додому про що повідомив телефоном генерального директора і в той же день направив відповідачу кур`єром заяву про відкликання своєї заяви про звільнення. Після одужання 16.12.2015 працівник вийшов на роботу, однак йому було повідомили про те, що його звільнено згідно наказу від 07.12.2015.
Працівник вважає даний наказ незаконним, оскільки його було звільнено до закінчення двотижневого строку з дня попередження роботодавця про звільнення.
ВС залишив касаційну скаргу працівника без задоволення на користь роботодавця. Свою позицію ВС пояснив так:
за змістом статті 38 КЗпП сторони трудового договору вправі домовитися про будь-який строк звільнення після подання працівником заяви про це в межах двотижневого строку. За наявності домовленості працівника можна звільнити навіть у день подачі заяви про звільнення;
роботодавець, при звільненні за статтею 38 КЗпП, вправі звільнити працівника з займаної посади на його прохання раніше двотижневого строку, без зазначення причин, але з зазначенням дати звільнення;
відсутні підстави для задоволення даного позову про поновлення на роботі, оскільки звільнення було здійснено за ініціативою працівника з проханням звільнити його у визначену ним дату. А тому право на відкликання своєї заяви про звільнення у працівника було лише до моменту звільнення.
Висновок: звільнити працівника за власним бажанням під час лікарняного МОЖНА.
Роботодавець звільняє працівника тією датою, яку працівник вказав у заяві про звільнення або ж після закінчення двотижневого строку попередження.
Звільнення за угодою сторін під час лікарняного
Якщо обидві сторони порозумілися й домовились про припинення трудових відносин без тиску чи маніпуляцій, то звільнити працівника під час лікарняного за згодою сторін можна. Так дозволяє робити пункт 1 статті 36 КЗпП.
Звільнення під час лікарняного по вагітності та пологах
Частина 3 статті 184 КЗпП захищає вагітних жінок від звільнення з ініціативи роботодавця. Роботодавець не може ініціювати звільнення вагітної. Виняток — повна ліквідація підприємства, коли звільнення можливе, але з обов’язковим працевлаштуванням.
Висновок: працівницю у декретній відпустці можна звільнити тільки за її бажанням або за угодою сторін.
Звільнення сумісника під час лікарняного
Вищий спеціалізований суд України (далі — ВССУ) розглянув справу (ухвала від 27.09.2017 у справі № 199/1258/16-ц), в якій працівник-сумісник заявляв, що його неправомірно звільнили під час лікарняного у зв’язку з прийняттям на роботу працівника, який не є сумісником.
ВССУ вказав:
на сумісника поширюються всі гарантії працівника;
згідно із частиною 3 статті 40 КЗпП не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період тимчасової непрацездатності працівника.
Адже звільнення працівника-сумісника у зв’язку з прийняттям на роботу працівника, який не є сумісником, є звільненням з ініціативи роботодавця. Тому працівника неможливо звільнити під час перебування на лікарняному.
Про недопустимість звільняти працівника-сумісника в період тимчасової непрацездатності вказав також Верховний Суд України (далі — ВС) у постанові 03.06.2020 у справі № 757/42264/16-ц.
У цій справі ВС теж зазначив, що на сумісника поширюються всі гарантії працівника, передбачені КЗпП. І аргументи про те, що сумісник працює на іншій роботі і його права не порушені, не мають правового значення. Оскільки дотримання трудових прав працівників, у тому числі, які працюють за сумісництвом, є загальнообов`язковим.
Висновок: звільните сумісника під час хвороби чи відпустки за ініціативою роботодавця — суд поновить його на роботі.
Алгоритм розрахунку лікарняних. Приклади розрахунку лікарняних працівникам, які працюють більше півроку. Приклади розрахунку декретних працівницям, які працюють більше півроку. Приклади розрахунку лікарняних працівникам, які працюють менше пів року. Лікарняні або декретні сумісникам
Звільнити працівника під час хвороби можна і з інших підстав
Звільнити працівника під час хвороби можна:
у зв’язку з переведенням на інше підприємство або переходом на виборну посаду;
у зв’язку з закінченням строку трудового договору;
у зв’язку з призовом або вступом працівника чи власника — фізичної особи на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу;
у зв’язку з відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість;
у зв’язку з відмовою продовжувати роботу через зміну істотних умов праці;
у зв’язку з набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;
у зв’язку з укладенням трудового договору (контракту) всупереч вимогам Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII;
із підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади» від 16.09.2014 № 1682-VII;
Зверніть увагу!У період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність (ст. 5 Закону України від 15.03.2022 № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»).
Тож роботодавець має видати наказ про скасування наказу про звільнення з певної дати (якщо такий видавали). Натомість видати новий (або єдиний) наказ про звільнення, у якому зафіксувати, що працівника звільнять з першого робочого дня після закінчення тимчасової непрацездатності.
А як же оплачувати лікарняні роботодавцю, якщо дата звільнення припала на перші п’ять днів хвороби?
Тут думки фахівців Держпраці, Мінсоцполітики та експертів розділились.
Що каже Мінсоцполітики
У листі від 15.12.2020 № 11599/0/290-20/45 фахівці Мінсоцполітики пояснили, що якщо працівника звільнили у період перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, роботодавець за свій рахунок оплачує дні тимчасової непрацездатності, які припадають на період перебування у трудових відносинах.
Наприклад. Період хвороби працівника з 1 по 14 грудня. Дата звільнення за власним бажанням 3 грудня.
Відповідно роботодавець оплачує за свій рахунок 1, 2 і 3 грудня.
З шостого дня хвороби за період з 6 по 14 грудня допомогу оплачує Пенсійний фонд.
Виходить, що за 4 і 5 грудня (дні хвороби після звільнення) екс-працівник не отримає лікарняні.
Вважаємо таку думку хибною. Позаяк законодавчих підстав відмовити у оплаті лікарняного немає.
Інспектори праці вказують, що працівник, страховий випадок щодо якого настав до моменту звільнення, є застрахованою особою. Тому допомогу по тимчасовій непрацездатності такому працівнику виплачують за весь період до відновлення працездатності або до встановлення інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи.
Як бачимо Держпраці вважає, що у такій ситуації працівникові підприємство за свій рахунок повинно оплатити всі 5 днів тимчасової непрацездатності.
Вважаємо таку позицію правильною. Єдиний документ вищої юридичної сили, що регулює питання матеріального забезпечення застрахованих осіб у випадку їх тимчасової непрацездатності, — Закон № 1105.
А частина 2 статті 22 Закону № 1105 встановлює:
допомогу з тимчасової працездатності виплачують незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством;
перші 5 днів хвороби, внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, оплачує за свій рахунок роботодавець у порядку, встановленому Кабміном.
Таким чином, роботодавець гарантує отримання допомоги за перші п’ять днів хвороби, а ПФУ — за всі наступні.
Невідомо, яке рішення прийме суд, якщо працівник судитиметься з роботодавцем, який оплатив лікарняний по день звільнення. Крім того, працівник може поскаржитись до Держпраці. Тож зважте, що вам вигідніше — оплатити всі 5 днів хвороби, або мати клопіт з інспекторами праці чи судом.
