Медзаклад А має вартісні ліки з обмеженим строком придатності, які наразі не використовує. Медзаклад Б не має цих ліків, але терміново потребує їх для своїх пацієнтів. Як і пацієнтам допомогти, і ліки не занапастити? Розв’язання ситуації шукаємо з експертом
Відносини позики регулюють статті 1046—1053 Цивільного кодексу України (ЦК). Читайте далі головні факти про договір товарної позики для ЗОЗ. Відтак заберіть собі в корисне зразки обліку й поради щодо оподаткування.
Чи має право КНП укласти договір позики? Так! Сторонами договору позики є позикодавець і позичальник. Законодавство не містить застережень, заборон чи обмежень щодо суб’єктного складу договору позики. Отже, його можуть укласти між собою заклади охорони здоров’я, зокрема у формі КНП.
Національна сертифікація головбуха медичного КНП — 2025
Що варто знати про договір позики
За договором позики позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками. Позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку саму суму грошових коштів або таку саму кількість речей відповідних роду/якості.
Оскільки розглядаємо позику лікарських засобів, надалі говоримо про товарну позику.
Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того самого роду, та вимірюється числом, вагою, мірою (ст. 184 ЦК). Крім родових, є індивідуальні ознаки. Індивідуальні ознаки властиві лише певній речі. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною. Договори позики укладають щодо замінних речей.
Річ, яку передали за договором позики, стає власністю позичальника. Тому позичальник повертає не ту саму річ, а іншу, але тотожну й у відповідній кількості.
Договір вважають укладеним, якщо в ньому прописані істотні умови (ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України; ГК).
Для договору позики лікарських засобів істотними є їхня кількість, якість, характеристики. Вартість лікарських засобів у цьому разі значення не має.
Позичальник повертає позику у строк, встановлений договором (ч. 3 ст. 180 ГК; ч. 1 ст. 1049 ЦК). За домовленості робити це він може частинами: рівними або нерівними, щомісяця, щокварталу або до фіксованих дат тощо (ч. 2 ст. 1049 ЦК). Якщо договір не встановлює строку або передбачає пред’явлення вимоги, позичальник матиме 30 днів від дня вимоги, щоб повернути позику.
Визначте строк у договорі. Це пряма вимога частини 3 статті 180 ГК.
Щоб розрахуватися за товар, роботи або послуги, медичний заклад може «скомбінувати» кошти з різних джерел. Новий випуск «Банку проведень» допоможе показати ці комбінації в обліку
Ба більше, радимо додатково прописати в договорі порядок повернення позики:
- хто саме повертатиме — уповноважені особи;
- де повертатимуть — місце передання лікарських засобів із позики;
- як комунікувати — в якій спосіб передавати повідомлення тощо (ч. 1 ст. 1049 ЦК).
Інакше запрацюють норми пункту третього частини першої статті 532 ЦК: якщо договір не визначає місця виконання зобов’язання з передання майна, передання провадять за місцем зберігання майна, якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов’язання.
Якщо позичальник не повернув речі своєчасно, сплачує неустойку (ст. 549—552 ЦК). Розмір та умови стягнення пропишіть у договорі.
Договір товарної позики є безпроцентним (ч. 2 ст. 1048 ЦК). Але згідно з принципом свободи договору сторони можуть домовитися про винагороду за користування позикою. Скажімо, позичальник поверне більшу кількість речей, ніж отримав (ст. 3, 6, 627 ЦК).
Укладайте договори позики в письмовій формі (ст. 1047 ЦК). Законодавство не вимагає посвідчувати їх нотаріально, однак сторони можуть звернутися до нотаріуса.
Припиняють договір товарної позики у загальному порядку (глава 50 ЦК). Зокрема, шляхом припинення виконанням, переданням відступного тощо.
