Облік факторингу: правила, проводки і приклади

Що таке факторинг

Факторинг — це викуп боргу банком. Після такої операції боржник (дебітор) сплачує борг уже не первісному дебітору (клієнту), а банку. Замість банку учасником факторингу може бути інший надавач фінансових послуг.

Списання дебіторської заборгованості: дохід ФОПа-єдинника

Факторинг —  це фінансова послуга (пп. «5» ст. 4  Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» від 14.12.2021 № 1953, далі — Закон про фінпослуги). З економічної точки зору така операція може розглядатися як:

• продаж боргу, адже такі кошти банку отримувачем послуги не повертаються. Банк повертає собі кошти вже від початкового боржника (дебітора), борг якого був куплений. Така суть відповідає факторингу без регресу (диві. далі про види факторингу);
• кредитування, коли клієнту надається кредит, забезпеченням якого є борг. Відмінність від звичайного кредиту під заставу у тому, що кредит банку фактично сплачує не сам клієнт, а його боржник (дебітор). Така ситуація притаманна факторингу з регресом.

Банк надає послугу факторингу не безкоштовно, а за плату. Такою платою може бути, наприклад, комісія або дисконт, під яким розглядається різниця між сумами, які:

• сплачені банком отримувачу послуги;
• отримані від боржника (дебітора).

Факторинг як фінансова послуга надається на підставі договору факторингу.

Увага: факторинг за своєю суттю може бути як викуп боргу, так і способом кредитування клієнта під заставу боргу, коли кредит клієнта сплачує не він сам, а його боржник.

Калькулятор заборгованості та штрафів

Інструмент автоматично розраховує: 📌суму заборгованості з урахуванням інфляції за певний період часу 📌суму штрафних санкцій 📌 розмір відсотків річних

СКОРИСТАТИСЯ СЕРВІСОМ

Договір факторингу — між фактором та клієнтом

Укладання договорів факторингу урегульовують глава 73 Цивільного кодексу України (далі — ЦК) та Закон України «Про факторинг» від 03.06.2025 № 4466 (набрав чинності 30 липня 2025 року, але вводиться у дію 30 липня 2026 року; далі — Закон про факторинг).

За договором факторингу є дві сторони (ст. 1077 ЦК, ст. 1079 ЦК, ст. 1 Закону про факторинг):

• фактор — це банк або інший надавач фінансових послуг, що передає або зобов’язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду);
• клієнт (юрособа або фізособа-підприємець (ФОП)) — це особа, яка відступає або зобов’язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника (дебітора) за базовим договором. Клієнт фактично є первісним кредитором.

Сам боржник (дебітор) не є стороною договору факторингу. Він є стороною базового договору.

📌 Нові можливості в роботі бухгалтера — гайд

Базовий договір, за яким відступається право вимоги

Базовим договором може бути, наприклад, договір (ст. 1 Закону про факторинг):

• купівлі-продажу;
• поставки;
• найму (оренди) майна;
• передання майнових прав інтелектуальної власності;
• на виконання робіт, підряду;
• надання послуг.

Умови базового договору внаслідок самого факторингу не змінюються (ч. 1 ст. 21 Закону про факторинг), але така можливість є — за умови згоди боржника (ч. 1 ст. 24 Закону про факторинг).

Договір із ФОПом: чи оподатковувати винагороду й чи показувати у звітності

Платите гроші ФОПу? Наприклад, замовили послуги у ФОПа, все оплатили, а потім виявилося, що потрібно було сплатити ще й ПДФО та військовий збір. Розповімо, що треба знати, щоб уникнути таких ситуацій і зробити все правильно

РІШЕННЯ ВІД ЕКСПЕРТА

Реєстр договорів факторингу — з 30 липня 2026 року

Саме розуміння факторингу з введенням у дію Закону про факторинг практично не змінюється. До введення в дію Закону про факторинг підхід до факторингу практично такий же, як і у цьому законі. Адже діють згадані вже норми ЦК, на основі яких і прийнятий Закон про факторинг. Крім того, є судова практика, зокрема постанова Великої Палати ВСУ від 11.09.2018 № 909/968/16, що містить визначення договору факторингу. За цією постановою договір факторингу вважається складним договором, що поєднує елементи:

• договору позики або кредитного договору;
• договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

Така двобічність відповідає двом видам факторингу – без регресу та з регресом.

Новим зі вступом у дію Закону про факторинг є більш детальні вимоги до документального оформлення договорів факторингу, зокрема положень договору факторингу, а також створення Реєстру відступлень права грошової вимоги за договорами факторингу (ст. 11 Закону про факторинг). Все це має запрацювати з 30 липня 2026 року.

КУРСИ ДЛЯ БУХГАЛТЕРА ОНЛАЙН

Бухгалтер без знань — як калькулятор без батарейки. Вища школа Головбуха підзаряджає: освіта онлайн у зручний час і будь-де ⚡

ОБРАТИ ПРОГРАМУ

Чим факторинг відрізняється від відступлення права вимоги

Факторинг — це окремий, тобто більш вузький, випадок відступлення права вимоги. Звуженість поняття факторинг полягає у тому, що він:

• розглядається виключно як фінансова послуга;
• може бути наданий як послуга лише банком (іншим зареєстрованим надавачем фінансових послуг). Так, не вважається факторингом операція, в якій відсутній банк (інший надавач фінансових послуг);
• передбачає відступлення права лише грошової вимоги. Так, не може бути факторингом відступлення права товарної вимоги. Прикладом може бути ситуація, коли кредитор перерахував аванс, виник борг з поставки йому товарів, а потім кредитор відступає право вимоги на поставку цих товарів;
• передбачає обов’язкову наявність винагороди фактору (пп. «2» ч. 2 ст. 2 Закону про факторинг). Такою винагородою зокрема можуть бути комісія, дисконт від вартості права грошової вимоги (зобов’язання), відсотки за користування кредитними коштами, які були надані під відступлену та забезпечену клієнтом дебіторську грошову заборгованість. Це випливає з того, що фінансові послуги є платними. Звичайне ж відступлення права вимоги може й не передбачати винагороди новому кредитору, наприклад, може бути між пов’язаними особами — материнським і дочірнім підприємством тощо;
• можливий лише між суб’єктами господарювання, серед яких фактором є банк (інший надавач фінансових послуг), а клієнтом є юрособа або ФОП. Закон навіть не згадує осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність («незалежників»), хоча у частині 2 статті 1079 ЦК мова йде про всіх суб’єктів господарювання без виключення, до яких належать і незалежники. Виходить, що укласти договір факторингу звичайна фізособа та банк не можуть, а от відступити  право вимоги така фізособа може;
• підлягає обов’язковій реєстрації, яку здійснює фактор (ст. 13 Закону про факторинг). Мова йде про вже згаданий Реєстру відступлень права грошової вимоги за договорами факторингу, який має бути підготовлений та запрацювати з 30 липня 2026 року.

Закон про факторинг урегульовує факторинг саме як фінансову послугу та не поширюється на інші випадки відступлення права вимоги (ст. 2 Закону про факторинг). Відступлення права вимоги врегульовують підпункт «1» частини 1 статті 512 ЦК, стаття 513 ЦК.

Договір дарування і пожертви: облік та оподаткування

Документальне оформлення факторингу

Документами, які супроводжують операцію факторингу, є:

• сам договір факторингу;
• базовий договір, за яким відступається право грошової вимоги;
• повідомлення боржника про відступлення права грошової вимоги з указанням нових реквізитів для сплати — у письмовій формі (паперовий чи як електронний документ) (ст. 20 Закону про факторинг, ч. 1 ст. 1082 ЦК). Таке повідомлення має направлятися фактором упродовж 3-х днів після реєстрації (ч. 1 ст. 20 Закону про факторинг);
• повідомлення щодо внесення змін до запису або інформації про його анулювання, або внесення змін до інформації про анулювання запису у Реєстрі відступлень права грошової вимоги за договорами факторингу (ч. 5 ст. 14 Закону про факторинг);
• звіт фактора (банку, іншого надавача фінансових послуг) — для факторингу з регресом. Звіт потрібен для контролю сплати боржником боргу та переказу суми, яка належать за договором факторингу клієнту, якщо така є (абз. 1 ч. 2 ст. 1084 ЦК);
• товаро-транспортні документи, наприклад видаткові накладні, акти приймання-передачі послуг перевезення, товаро-транспортні накладні, акти приймання-передачі товарів;
• акти приймання-передачі наданих послуг, виконаних робіт тощо.

Окрім того, фактор (банк, інший надавач фінансових послуг) може вимагати й документи та додаткову інформацію для здійснення аналізу ризиків. Наприклад, це можуть бути:

• фінансова звітність за кілька останніх років;
• установчі документи;
• документи щодо дебіторів, зокрема інші договори купівлі-продажу, які були укладені з ними та результати їхнього виконання;
• дані щодо сумнівних боргів тощо.

При цьому документи мають бути належним чином оформлені, зокрема є вимоги щодо змісту договору факторингу.

Вимоги до змісту договору факторингу

Положення договору факторингу мають (ч. 3 ст. 7 Закону про факторинг):

• відповідати вимогам цивільного законодавства, зокрема глави 73 ЦК;
• містити відомості та умови, визначені у частині 2 статті 9 Закону про фінпослуги, зокрема відомості про клієнта, який отримує послуги та строк дії;
• враховувати вимоги статті 7 Закону про факторинг, зокрема містити відомості про вид факторингу (без регресу, з регресом), опис права грошової вимоги, що відступається,  відомості про момент передачі такого права фактору та його ціну. 

Види факторингу

У залежності від тих гарантій оплати боргу, яку надає чи не надає клієнт фактору (банку), факторинг може бути (ст. 1, ст. 26 Закону про факторинг):

• без регресу — гарантії не надаються. Такий факторинг фактично є придбанням боргу банком. Клієнт не відповідає перед фактором, якщо боржник не виконає свої зобов’язання чи виконає їх не повною мірою (ч. 1 ст. 1084 ЦК). Такий факторинг — це можливість клієнтом швидше отримати свої гроші за боргом та передати всі ризики за таким боргом банку;
• з регресом — клієнт стає гарантом сплати боргу фактору. Таке відступлення, як правило, здійснюється з метою забезпечення виконання зобов’язання клієнта перед банком. У такому разі, якщо банк отримує суму коштів меншу, ніж первісний борг клієнта, то клієнт має сплатити різницю банку (ч. 1 ст. 26 Закону про факторинг; абз. 2 ч. 2 ст. 1084 ЦК). І, навпаки, якщо банк за вимогою отримав суму більшу, — тоді банк повертає цю різницю клієнту (абз. 1 ч. 2 ст. 1084 ЦК). Такий варіант є більш поширеним, оскільки має менші ризики для фактору (банків, інших надавачів фінансових послуг).

Увага: факторинг з регресом — це не просто викуп банком боргу, а інструмент виконання клієнтом своїх зобов’язань перед банком. Викуплений за договором факторингом борг фактично для банку є заставою за наданим клієнту кредитом. Може бути й ситуація, коли у клієнта вже є борг перед банком (кредит) і в його погашення клієнт передає банку свою дебіторську заборгованість.

Таблиця даних платника ПДВ із поясненнями

Консультація допоможе розібратися, з яких підстав податківці не враховують таблиці даних платника, коли і як цьому можна запобігти.

ЧИТАТИ РОЗ'ЯСНЕННЯ ЕКСПЕРТІВ

Оподаткування факторингу

Податок на прибуток. Податкових різниць за операціями факторингу немає, тому отримання фінансування за такою операцією та сама передача боргу впливають на податок на прибуток лише через бухгалтерські правила обліку доходів і витрат

ПДВ. Операції факторингу не є об’єктом оподаткування ПДВ, за умови, що відбувається відступ права грошової вимоги (пп. 196.1.5 ПК). Це значить, що не оподатковується ні сама операція з відступлення права вимоги, ні платіж від банку первісному кредитору.

Питання ПДВ постає при відступу права вимоги, що виражене товарами. Однак у такому разі це вже не є факторингом за визначенням.

Єдиний податок. Єдинникам краще не укладати договори факторингу, адже це загрожує позбавленням права перебування на спрощеній системі оподаткування (індивідуальна податкова консультація ГУ ДФС у Львівській області від 30.01.2019 № 316/ІПК/13-01-13-01-12). Однак прямої заборони у ПК щодо операцій факторингу немає, і таку операцію не можна розглядати як негрошову, адже є платіж від фактора кредитору. Якщо ситуація все ж таки потребує факторингу, то варто звернутися за індивідуальною податковою консультацією до ДПС, висновки якої діятимуть конкретно для того єдинника-кредитора, який звернувся з питанням.

Hавігатор звітністю із ПДФО, ЄСВ та військового збору

Щоб не загубитися у строках і формах, зібрали для вас все в одному місці. Перевірте добірку консультацій — підкаже, що і коли подавати

СКОРИСТАТИСЯ

Бухгалтерський облік факторингу

Якихось спеціально визначених правил від Мінфіну для обліку операцій факторингу немає. Ні НП(С)БО, ні методрекомендації до них це питання спеціально не регулюють, тому слід користуватися загальними принципами бухгалтерського обліку та загальними положеннями облікових стандартів, зокрема щодо обліку доходів і витрат, а також Інструкцією до Плану рахунків з наказу Мінфіну від 30.11.1999  № 291. За ними щодо обліку факторингу у підприємства-клієнта можна дійти таких висновків:

• облік факторингу без регресу та з регресом має відрізнятися, адже перший за своєю суттю є операцією купівлі-продажу активу — дебіторської заборгованості, а другий — кредитною операцією. Операції у бухгалтерському обліку відображаються за принципом превалювання сутності над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їхньої сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996. Як наслідок, той же факторинг з регресом має бути відображений як банківський кредит;
• при вибутті дебіторської заборгованості при факторингу слід визнати доходи та витрати у такому ж порядку, як і при продажу активів. Дебіторська заборгованість є фінансовим активом (п. 6 НП(С)БО 13 «Фінансові інструменти»). Тоді підприємство має списати дебіторську заборгованість як фінансовий актив з балансу, якщо воно втрачає контроль за  цим фінансовим  активом або його частиною. Ознакою втрати контролю зокрема є повне виконання контракту, закінчення відмова від прав  за цим контрактом (п. 17 НП(С)БО 13). При списанні активів визнаються витрати (п. 6 НП(С)БО «Витрати»);
• при отримані від банку грошей при факторингу з регресом слід визнавати заборгованість за кредитом. Якщо сплата заборгованості боржником має відбутися впродовж 12 місяців, то слід використати субрахунок 601 «Короткострокові кредити банків у національній валюті». Гарантії, які надає клієнт, тоді обліковуються за позабалансовим рахунком 05 «Гарантії та забезпечення надані».

Для боржника (дебітора) з бухгалтерським обліком усе простіше — якихось бухгалтерських проведень у нього може й не бути. Адже для нього змінюється лише кредитор. Можливим є виникнення потреби у зміні аналітичного рахунку обліку такої заборгованості, але це залежить від внутрішньої побудови обліку у конкретного боржника.

Hавігатор податковим боргом

Добірка актуальних консультацій, присвячених виникненню та погашенню чи списанню податкового боргу

ПЕРЕЙТИ

Чому в обліку факторингу слід визнавати доходи та витрати при списанні дебіторської заборгованості

Слід додати, що не визнавати доходи та витрати при факторингу є порушенням вимог НП(С)БО, оскільки:

• ця ситуація не входить до переліку винятків, коли доходи та витрати не визнаються (п. 9 НП(С)БО 16, п. 6 НП(С)БО 15 «Дохід»);
• факторинг не є обміном подібними активами, якими є активи не лише подібні за призначенням, але й з однаковою справедливою вартістю (п. 9 НП(С)БО 15). В обмін на дебіторську заборгованість клієнт отримує, по-перше, іншого виду актив — гроші. По-друге, сума коштів є меншою, ніж справедлива вартість переданої банку дебіторської заборгованості.

Через це не можна при факторингу списувати заборгованість без визнання доходу, наприклад бухгалтерськими проведеннями:

• Дт 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» Кт 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» — на суму, яку має сплатити клієнту фактор;
• Дт 949 «Інші витрати операційної діяльності» Кт 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями — на суму дисконту.

Такі проведення є поширеною помилку в обліку факторингу.

Отже, при факторингу правильним є визнати:

• доходи — за субрахунком 712 «Дохід від реалізації інших оборотних активів»;
• витрати — за субрахунком 949 «Інші витрати операційної діяльності». Якісь інші рахунки не підходять. Наприклад, списання такої заборгованості не є списанням сумнівних боргів і не є фінансовими витратами. Витрати визнаються одночасно з визнанням доходів (п. 7 НП(С)БО 16 «Витрати»).

Різниця між згаданими доходами та витратами і є дисконтом, який отримує фактор (доходи > витрати),  тому якісь інші витрати для дисконту визнавати не треба.

Якщо факторингу підлягає право вимоги за довгостроковою дебіторською заборгованістю, то перед її списанням таку заборгованість слід віднести на субрахунок 286 «Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу або розподілу» і далі списати за згаданим субрахунком 949 «Інші витрати операційної діяльності».

Документальні та фактичні перевірки ДПС

У статті — добірка з 10 відповідей на запитання, що бухгалтери ставлять найчастіше під час або перед візитом ДПС. Прочитайте, щоб бути готовими, а не здивованими!

10 відповідей для бухгалтера

Як обліковувати додаткові витрати з отримання послуги факторингу

Окрім дисконту, можуть бути певні додаткові винагороди фактору (банку). Їх слід обліковувати як:

• адміністративні витрати — за рахунком 92 «Адміністративні витрати», якщо такі витрати не пов’язані з нарахуванням відсотків за час користування банківськими грошима. У такому разі такі витрати можуть розглядатися як «плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків» (п. 18 НП(С)БО 16);
• фінансові витрати — за субрахунком 951 «Відсотки за кредит», якщо такі витрати пов’язані з нарахуванням та сплатою відсотків, процентів тощо за користування кредитами банків, до яких можна віднести й факторинг з регресом (див. призначення субрахунку за Інструкцією до Плану рахунків).

З урахуванням вищенаведених міркувань, розглянемо, як виглядає такий облік факторингу на прикладах.

ПЕРСОНАЛЬНИЙ КОНСУЛЬТАНТ БУХГАЛТЕРА

Знову зміни у законах? А щоб їх! І як тепер працювати? Як добре, що персональні консультанти системи «Експертус Головбух» і з робочими ситуаціями допоможуть розібратися, і заспокоять. Хутчіш тисніть на посилання і заручіться надійною підтримкою експертів 👇

ОТРИМАТИ ПІДКАЗКИ

Приклади обліку операції факторингу

Приклад 1 (факторинг без регресу). Підприємство (клієнт) має дебіторську заборгованість за відвантажені раніше товари у сумі 240000 грн, включаючи ПДВ. Відстрочка платежу — 4 місяці. Однак з метою більш швидкого отримання коштів підприємством укладений договір факторингу, за яким право вимоги було відступлене банку (фактору) за 180000 грн. Як наслідок, дисконт складає 60000 грн (= 240000 – 180000).

Наводимо бухгалтерські проведення для клієнта (первісного кредитора):

Приклад 2 (факторинг з регресом). Підприємство (клієнт) має дебіторську заборгованість за відвантажені раніше товари у сумі 240000 грн, включаючи ПДВ. У встановлені терміни покупець не розраховувався, тому йому була надана відстрочка платежу — 2 місяці. Однак підприємству терміново потрібні оборотні кошти, тому з банком (фактором) укладений договір факторингу, за яким право вимоги було відступлене на всю суму — 240000 грн, але під гарантії (поруку) підприємства. За умовами договору банк має спочатку перерахувати 75% суми боргу (180000 грн), а вже після повної сплати покупцем, — решту 25% (60000 грн). Боржник сплатив заборгованість через 1 місяць і банком були нараховані відсотки за користування кредитними коштами — 5250 грн (35% річних, = 180000 грн ×0,35×30/360).

Бухгалтерські проведення для клієнта (первісного кредитора):