Оприбуткування у бухгалтерському обліку сіна і соломи: документи, проводки, приклади

Що таке сіно і солома в обліковому сенсі

Сіно і солома належать до сільськогосподарської продукції, що є частиною запасів — оборотних активів сільськогосподарського підприємства, яке таке сіно і солому заготовило. Про це свідчать приклади біологічних активів і сільськогосподарської продукції, які містять:

• Додаток до НП(С)БО 30 «Біологічні активи»;
• Додаток 1 до Методичних рекомендацій з обліку біологічних активів, що затверджені наказом Мінфіну від 29.12.2006 № 1315 (далі — Методрекомендації № 1315).

📺 ТТН для аграріїв

У бухгалтерському балансі сільськогосподарська продукція входить до рядків:

• 1100 «Запаси» або ще й у додатково вписуваному рядку 1103 «Готова продукція» у повному Звіті про фінансовий стан (балансі) з НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до складання фінансової звітності»;
• 1100 «Запаси» та у ряд 1103 «у тому числі готова продукція» — у спрощеному балансі малого підприємства за Додатком 1 до НП(С)БО 25 «Спрощена фінансова звітність»;
• 1100 «Запаси» — у спрощеному балансі мікропідприємства за Додатком 2 до НП(С)БО 25 «Спрощена фінансова звітність».

Солома також вважається побічною сільськогосподарською продукцією, яка одержується разом з основною продукцією, має другорядне значення (абз. 4 п. 2.6 Методрекомендацій № 1315). Наприклад, вирощується пшениця для збору зерна, але побічним продуктом є солома. 

Документальні та фактичні перевірки ДПС

У статті — добірка з 10 відповідей на запитання, що бухгалтери ставлять найчастіше під час або перед візитом ДПС. Прочитайте, щоб бути готовими, а не здивованими!

10 відповідей для бухгалтера

Первинні документи для оприбуткування сіна і соломи

Для оформлення оцінки побічної сільськогосподарської продукції за справедливою вартістю та виробничою вартістю найбільше підходять власне розроблені форми актів («самоактів»), бухгалтерських довідок та калькуляцій (фактичних і нормативних/планових). При розробці власних форм документів слід враховувати:

• перелік обов’язкових реквізитів первинних документів за частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996;
• загальні вимоги Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Мінфіну від 24.05.1995 № 88, зокрема щодо мови документа.

Назви власних первинних документів (акт, бухгалтерська довідка тощо) особливого значення не мають. Усі документи мають бути затверджені певним внутрішнім наказом підприємства, наприклад, як додаток до наказу про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику тощо.

Для оформлення надходження та руху сіна і соломи у кількісному вираженні можна використати:

• Акт приймання грубих і соковитих кормів (сільгоспоблік, форма № 92), яка затверджена наказом Мінсільгоспу СРСР від 16.05.1977 № 269-2. Цей нормативний документ є чинними відповідно до постанови ВР від 12.09.1991 № 1545;
• власне розроблену форму (акт), яку можна затвердити у наказах про облікову політику чи організацію бухгалтерського обліку сільськогосподарського підприємства.

Форма № 92:

СКАЧАТИ

Визначення первісної вартості сіна і соломи

Облік соломи ведеться за кількістю та вартістю. Для визначення кількості заготовленої соломи використовують:

• переважування — всієї продукції або декількох тюків (рулонів). Середня маса одного тюка (рулону) тоді множиться на загальну кількість таких тюків (рулонів). Це підходить для пресованої соломи;
• вимірювання об’єму заготовленої соломи в м³. Цей об’єм потім множиться на масу 1 м³ соломи. Це підходить для соломи у скиртах (стогах). Використовуються математичні розрахунки (формули) або спеціальні таблиці для визначення об’єму, маси та стандартні вимоги до якості окремих видів заготовлених кормів за видами рослинної сировини, які розробляються науково-дослідними установами. З цим усім має бути обізнаний головний агроном сільськогосподарського підприємства.

 Сільськогосподарська продукція, до якої належить і сіно, і солома, при первісному визнанні оцінюється за (п. 12 НП(С)БО 30):

• справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу;
• виробничою собівартістю — згідно з НП(С)БО 16 «Витрати».

Однак визначити виробничу собівартість треба в обох випадках — як при обліку за справедливою вартістю, так і за виробничою собівартістю.

Окрім НП(С)БО 16, додатково при визначенні виробничої собівартості можна використовувати Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, які затверджені наказом Мінагрополітики від 18.05.2001 № 132 (далі — Методрекомендації № 132). Однак цей документ носить суто рекомендаційний характер і може використовуватися лише у положеннях, які не суперечать НП(С)БО 16 та НП(С)БО 30.

Для визначення справедливою вартості необхідно скласти бухгалтерську довідку або акт довільної форми. Один бухгалтер за визначення справедливої (ринкової) вартості заготовлених сіна та соломи, як і іншої сільськогосподарської продукції, відповідати не може. Отже, справедливу вартість бажано затвердити рішенням комісії, до складу якої можуть увійти, наприклад, бухгалтер, головний бухгалтер, головний агроном, заступник директора (керівника) сільськогосподарського підприємства. Склад такої комісії має бути затверджений внутрішнім наказом підприємства.

Оновлені критерії критичності від Мінекономіки та ОДА

Визначення виробничої собівартості сіна і соломи

Виробнича собівартість сільськогосподарської продукції у натуральному виразі визначається виходячи з її фактичної маси (кількості) у місці оприбуткування, зокрема, для сіна, соломи — це франко-місце зберігання (абз. 3 п. 6.4 Методрекомендацій № 1315, пп. «б» п. 8.1 Методрекомендацій № 132). Це значить, що виробнича собівартість соломи та сіна включає в себе всі витрати, які понесені до місця їхнього зберігання. Наприклад, це можуть бути витрати на:

• роботу сільськогосподарської техніки, включаючи паливо, амортизацію;
• перевезення до місць скиртування, досушування та зберігання;
• укладання тюків на вентиляційні майданчики;
• пакувальні матеріали.

У випадку соломи, яка є побічною сільськогосподарською продукцією, також необхідний розподіл витрат. Справа в тому, що підприємство попередньо рахує всі витрати на вирощування вже пшениці, жита, інших культур, але потім отримує з них три продукти: зерно, зерновідходи та солому. Отже, й виробничі витрати теж треба розподілити між зерном, зерновідходами та соломою, аби порахувати виробничу собівартістю кожного отриманого продукту.

📚 Коли та як складати первинні документи

• Які документи головбуху небезпечно підписувати
• Як захистити бухгалтера від підписання первинних документів
• Первинні документи: скільки зберігати і як знищувати

Для розподілу витрат треба попередньо мати розрахунково-нормативні витрати на збирання, транспортування, пресування, скиртування та інші роботи, пов’язані із заготівлею окремо основної продукції та побічної (абз. 3 п. 8.2 Методрекомендацій № 132). Також визначено, що оцінка соломи і полови зернових та зернових культур, кукурудзиння, соняшничиння, сіяних трав здійснюється на 1 ц на основі нормативних витрат на виконання робіт зі збирання, транспортування, скиртування соломи, кукурудзиння, соняшничиння, стосовно кількості продукції, що використана або буде використана в підприємстві (Додаток 2 до Методрекомендацій № 132).

При збиранні сіяних однорічних і багаторічних трав на насіння солома оцінюється за нормативно-розрахунковою вартістю і виключається із загальних витрат, а решта суми становитиме собівартість одержаного насіння (абз. 5 п. 8.15 Методрекомендацій № 132).

Виходить, що для підрахунку собівартості соломи спочатку на основі нормативів слід скласти нормативні планові калькуляції, а вже потім, взявши за базу розподілу ці нормативні планові показники, розподілити фактичні витрати.

Зміни для платників земельного податку та єдинників четвертої групи

Закон № 4577 встановив преференції для підприємств оборонно-промислового комплексу та вніс інші зміни до податкового законодавства. Зокрема, щодо ставок земельного податку та податку на прибуток для платників єдиного податку четвертої групи

ПОДРОБИЦІ

Бухгалтерський облік собівартості та оприбуткування сіна і соломи

Сільськогосподарська продукція, зокрема побічна, обліковується на рахунку 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва». Витрати, які підприємство несе на вирощування, обліковуються за правилами НП(С)БО 16 та накопичуються на рахунку 23 «Виробництво».

Якщо облік ведеться за справедливою вартістю, то при оприбуткуванні слід визначити різницю між справедливою вартістю (СВ) та виробничою собівартістю (ВС). У залежності від позитивної чи негативної різниці у підприємства виникають доходи або витрати, які обліковуються за:

• субрахунком 710 «Дохід від первісного визнання та від зміни вартості активів, які обліковуються за справедливою вартістю» — якщо різниця позитивна (СВ > ВС);
• субрахунком 940 «Витрати від первісного визнання та від зміни вартості активів, які обліковуються за справедливою вартістю» — якщо різниця негативна (СВ < ВС).

Такі бухгалтерські рахунки є основою бухгалтерських проведень з обліку оприбуткування сіна та соломи.

Як оцінити збитки від війни особистим господарствам — ФОПам

Бухгалтерські проведення з обліку оприбуткування сіна і соломи

Наведемо приклади типових бухгалтерських проведень з оприбуткування сіна та соломи. Склали їх із урахуванням типової кореспонденції з Додатку 2 до Методрекомендацій № 1315.