Відповідно до підпункту 14.1.257 Податкового кодексу України (ПК), поворотна фінансова допомога — це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення.
Правовідносини між позичальником і надавачем фінансової допомоги (позикодавцем) регламентуються Цивільним кодексом України (ЦК) й оформлюються договором позики між сторонами.
Тобто договір позики укладено між фізичною особою — засновником і підприємством. У разі, якщо позичальник бажає повернути позичені кошти цій самій особі, але не як засновнику, а як фізособі-підприємцю, то необхідно здійснювати заміну кредитора у договорі.
У даному випадку заміна кредитора обов’язкова з таких причин:
договір позики укладено з фізособою-засновником;
різні податкові наслідки для позичальника.
Принципове значення має оподаткування фіндопомоги у позичальника.
Нагадаємо, що поворотна фіндопомога не включається до складу доходу підприємства, якщо вона отримана від засновника і повернена підприємством не пізніше, ніж через 365 днів з моменту отримання (абз. 4 пп. 135.5.5 ПК).
У разі, якщо поворотна фіндопомога отримана від фізособи — підприємця та не повернена до кінця звітного періоду (кварталу), то на суму заборгованості нараховують умовні відсотки та включають їх до інших доходів підприємства.
Отже, як бачимо, оподаткування доходу позичальника у цих двох випадках радикально відрізняється.
Заміна кредитора у договірних зобов’язаннях здійснюється через оформлення договору про заміну сторони у договорі. Заміна кредитора означає, що із зобов’язання вибуває колишній (первісний) кредитор, і його замінює інша особа, що вступила в це зобов’язання. Це можливо у всіх випадках, крім тих, коли така заміна заборонена договором або законом.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (ст. 513 ЦК).
Тобто між сторонами у письмовому вигляді укладається договір про заміну сторони у договорі. У результаті новий кредитор набуває всіх прав та обов’язків первісного кредитора.
Відповідно до статті 516 ЦК, заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, якщо у первісному договорі не прописано отримання обов’язкового попередження боржника про заміну кредитора у договорі та про надання його письмової згоди на це, то факт заміни кредитора відбувається без отримання такої згоди.
Звичайно, сторони договору шляхом переговорів можуть прийняти рішення про заміну кредитора у зобов’язанні за взаємною згодою. Але щоб у майбутньому не виникло непорозумінь та проблем, краще кредитору отримати на це письмову згоду боржника, попередньо відправивши йому офіційний лист про наміри заміни кредитора в договорі.
Підготовлено членами Експертної ради системи «Експертус Податки»
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
