Правовий статус внутрішньо переміщених осіб та їх право на зайнятість визначив ще Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII (далі — Закон № 1706). Згідно із Законом № 1706 внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно залишив своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного або техногенного характеру.
Та це, на жаль, не вирішило самої проблеми підвищення конкурентоспроможності вимушених переселенців на ринку праці. Тож, держава взялася підвищувати зацікавленість роботодавців до працевлаштування внутрішньо переміщених осіб, їхнього професійного навчання, розширювати можливості їх тимчасової зайнятості.
З-поміж таких кроків найбільш значущим є прийняття цьогоріч Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення соціального захисту внутрішньо переміщених осіб» від 05.03.2015 № 245-VIII, який набрав чинності 27.03.2015 та вніс зміни до Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI (далі — Закон № 5067) і Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-III.
Зокрема, Закон № 5067 доповнено статтею 24-1, що передбачає конкретні заходи сприяння зайнятості внутрішньо переміщених осіб та їх диференціацію (див. табл.).
Заходи сприяння зайнятості внутрішньо переміщених осіб
| Компенсація | |
| зареєстрованому безробітному переселенцю | роботодавцю |
| фактичних транспортних витрат на переїзд до іншої адміністративно-територіальної одиниці місця працевлаштування | витрат на оплату праці за працевлаштування на умовах строкових трудових договорів зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб |
| витрат для проходження попереднього медичного та наркологічного огляду відповідно до законодавства, якщо це необхідно для працевлаштування | витрат на перепідготовку та підвищення кваліфікації працевлаштованих ним зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб |
На виконання статті 24-1 Закону № 5067 постановою Уряду від 08.09.2015 № 696 затверджено Порядок здійснення заходів сприяння зайнятості, повернення коштів, спрямованих на фінансування таких заходів, у разі порушення гарантій зайнятості для внутрішньо переміщених осіб (далі — Порядок № 696).
Виокремимо найважливіші моменти означених заходів.
По-перше, всі заходи сприяння зайнятості можуть бути проведені як окремо, так і одночасно стосовно кожної внутрішньо переміщеної особи.
По-друге, заходи фінансують у межах строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. У разі закінчення строку дії довідки фінансування зупиняється, а після продовження строку поновлюється.
Компенсація витрат роботодавцеві на оплату праці та навчання вимушених переселенців виплачується в межах коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі — Фонд) і Фонду соціального захисту інвалідів (у разі працевлаштування інваліда, зареєстрованого в установленому порядку як безробітний, якому допомога по безробіттю призначена у мінімальному розмірі).
По-третє, спори з питань надання, виплати і повернення компенсації вирішують регіональні центри зайнятості, Центральний апарат Державної служби зайнятості або в судовому порядку.
Заходи сприяння зайнятості внутрішньо переміщених осіб не поширюються на роботодавців, які:
-
є бюджетними установами;
-
мають заборгованість зі сплати ЄСВ та/або страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;
-
визнані банкрутами чи щодо них порушено справу про банкрутство.
Обов’язки і відповідальність роботодавця, який отримує компенсацію за працевлаштування внутрішньо переміщених осіб
1. При переведенні працівника за його згодою на інше робоче місце в цього ж роботодавця із збереженням гарантій зайнятості, передбачених умовами договору, виплату компенсації не припиняють. Однак роботодавець повинен повідомити базовий центр зайнятості про таке переведення протягом п’яти робочих днів.
2. Якщо працівник, за якого роботодавець отримує компенсацію, досягає пенсійного віку та починає отримувати пенсію (у т. ч. на пільгових умовах або за вислугою років), але продовжує працювати, виплату компенсації продовжують до закінчення встановленого строку її отримання, так само як і у разі встановлення працівнику (зняття) інвалідності.
3. У загальному випадку тривалість періоду компенсації не перевищуватиме шести місяців.
За рішенням регіональних координаційних комітетів сприяння зайнятості і за погодженням з Центром зайнятості АР Крим, обласними, Київським та Севастопольським міськими центрами зайнятості тривалість компенсації витрат роботодавця, який працевлаштовує зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб, із числа громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, може становити понад шість місяців, але не більше 12-ти.
4. Роботодавець в установленому законодавством порядку несе відповідальність за забезпечення гарантій зайнятості працевлаштованих осіб із числа внутрішньо переміщених осіб, достовірність даних, що є підставою для прийняття рішення щодо компенсації та визначення розміру компенсації.
5. У разі звільнення згідно з пунктом 1 статті 36 та пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (КЗпП) працівника, за якого виплачується/виплачувалася компенсація до закінчення строку збереження гарантій зайнятості, роботодавець повертає суму одержаної компенсації в повному обсязі.
6. Базовий центр зайнятості відповідно до затвердженого плану відвідувань роботодавців, але не рідше ніж один раз на три календарні місяці, або за письмовим зверненням про факти порушення роботодавцем умов компенсації, перевіряє достовірність відомостей та виконання умов договору протягом строку його дії. Результати перевірки оформляють актом.
Якщо роботодавець перешкоджає проведенню перевірки, базовий центр зайнятості припиняє перерахування компенсації. Відновлення виплати здійснюється за результатами перевірки.
Отримання роботодавцем компенсації витрат на оплату праці внутрішньо переміщених осіб
Шаг 1 Роботодавець подає звіт № 3-ПН до базового центру занятості, вказавши про готовність працевлаштувати вимушеного переселенця
Роботодавець, який бажає працевлаштувати безробітного з числа внутрішньо переміщених осіб та отримувати у подальшому компенсацію витрат на оплату праці, подає до будь-якого центру зайнятості (незалежно від місця юридичної реєстрації роботодавця) інформацію про потребу в кадрах.
Бажано подавати таку інформацію за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженою наказом Мінсоцполітики від 31.05.2013 № 316. Саме керуючись потребами роботодавця центри зайнятості підбирають працівників.
Для більш коректного підбору працівників із числа внутрішньо переміщених осіб рекомендуємо в пункті 4 розділу II «Характеристики вакансії та вимоги до претендентів (для укомплектування вакансій державною службою зайнятості)» форми № 3-ПН вказувати: «із числа внутрішньо переміщених осіб».
Шаг 1 Роботодавець працевлаштовує вимушеного переселенця і подає до центру зайнятості документи, що засвідчують прийняття на роботу
За направленням базового центру зайнятості роботодавець працевлаштовує зареєстрованого безробітного з числа внутрішньо переміщених осіб на умовах строкового трудового договору, а відтак подає до центру зайнятості заяву про компенсацію витрат на оплату праці (складається у довільній формі) та копію трудового договору з працівником або наказу (розпорядження) про прийняття на роботу, засвідчену в установленому порядку.
Документи необхідно подати упродовж двох місяців із дня прийняття переселенця.
Шаг 2 Центр зайнятості приймає рішення про компенсацію або відмову в її наданні
Базовий центр зайнятості приймає рішення про компенсацію витрат роботодавця на оплату праці або відмову в її наданні. Рішення приймають упродовж десяти робочих днів з дати отримання всіх даних на підставі:
-
документів, що засвідчують працевлаштування (заява роботодавця про компенсацію витрат на оплату праці, копія трудового договору або наказу (розпорядження) про прийняття на роботу);
-
персональних даних про особу, якими володіє базовий центр зайнятості;
-
даних ДФС та її територіальних органів щодо відсутності у роботодавця заборгованості зі сплати ЄСВ;
-
даних органів ПФУ про дату працевлаштування особи та відсутність у роботодавця заборгованості зі сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;
-
даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців (ЄДР) щодо відсутності порушеної справи про банкрутство або визнання роботодавця банкрутом.
Шаг 3 Центр зайнятості укладає з роботодавцем договір про компенсацію
Протягом семи робочих днів після прийняття рішення про компенсацію між базовим центром зайнятості та роботодавцем укладається договір про компенсацію витрат роботодавця на оплату праці працевлаштованої особи з числа внутрішньо переміщених осіб (далі — договір).
Зауважимо, що примірну форму договору затверджує Мінсоцполітики, а в договорі зазначають:
-
сторони договору;
-
ПІБ, місце проживання працевлаштованої особи;
-
гарантії зайнятості працевлаштованої особи;
-
умови та порядок фінансування компенсації витрат на оплату праці;
-
права та обов’язки сторін;
-
строк набрання чинності договором та підстави його припинення;
-
відповідальність сторін за порушення умов договору та порядок розгляду спорів.
Шаг 4 Після виплати заробітної плати роботодавець подає до центру зайнятості відомість на компенсацію витрат
Роботодавець не пізніше ніж через п’ять робочих днів після виплати працівникові заробітної плати, на підставі якої визначатиметься розмір компенсації, подає базовому центру зайнятості відомість за формою згідно з додатком 1 до Порядку № 696.
Базовий центр зайнятості щомісяця до останнього числа місяця, що настає за місяцем подання звітності, на підставі відповідної відомості подає територіальним органам Казначейства платіжні документи для перерахування коштів на розрахунковий рахунок роботодавця. А саме: у розмірі фактичних витрат на оплату праці осіб, прийнятих за направленням базових центрів зайнятості, але не вище середнього розміру заробітної плати штатного працівника, що склався у відповідному регіоні за минулий місяць, або обчисленої з неї відповідної суми в разі, коли особа працювала неповний місяць.
Фактичні витрати включають основну і додаткову заробітну плату та суму ЄСВ, нарахованого на такі виплати.
Траплятимуться випадки, коли компенсація надаватиметься за неповний місяць, але фактичні витрати на оплату праці перевищуватимуть середній розмір заробітної плати штатного працівника, що склався у регіоні за місяць, за який компенсуються витрати. Тоді розмір компенсації за цей період обчислюватимуть шляхом ділення середньої заробітної плати, що склалася у регіоні, на кількість робочих днів місяця (або кількість годин у разі погодинного обліку робочого часу), встановлених законодавством, та множення на кількість робочих днів (або кількість годин), за які надають компенсацію.
Компенсація витрат переселенця на переїзд до місця працевлаштування, медичний або наркологічний огляд
Порядком № 696 регламентовано і порядок отримання компенсацій, на які має право безробітний з числа внутрішньо переміщених осіб.
Так, особі, яку працевлаштовують не за місцем її обліку в базовому центрі зайнятості та не за місцем реєстрації проживання чи перебування, одноразово компенсують за рахунок коштів Фонду фактичні транспортні витрати на переїзд до іншої адміністративно-територіальної одиниці місця працевлаштування.
Направлення на працевлаштування до іншої адміністративно-територіальної одиниці надають зареєстрованому безробітному за його згодою при відсутності підходящої роботи та доступних для нього видів навчання в адміністративно-територіальній одиниці, де він зареєстрований як безробітний.
Компенсацію транспортних витрат (за проїзд від пункту відправлення до пункту призначення) виплачують після працевлаштування особи за направленням базового центру зайнятості у розмірі вартості проїзду залізничним (крім вагонів купе та м’яких з двомісним купе), морським, річковим та автомобільним транспортом (крім таксі). Сума компенсації також включає особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, оплату послуг з попереднього продажу проїзних квитків і витрат на користування в поїздах білизною та перевезення багажу.
Документи, необхідні для отримання компенсації (заява на ім’я керівника базового центру зайнятості, де особа була зареєстрована як безробітна; засвідчена копія трудового договору або наказу, розпорядження про прийняття на роботу; оригінали проїзних документів), особа подає протягом десяти робочих днів після укладення трудового договору до найбільш зручного для відвідування базового центру зайнятості за місцем працевлаштування. Далі центр зайнятості направляє документи до того центру зайнятості, де особа перебуває на обліку як безробітна.
Базовий центр зайнятості, де працевлаштована особа була зареєстрована як безробітна, приймає рішення про компенсацію транспортних витрат у строк, що не перевищує п’яти робочих днів із дати отримання підтвердних документів, а упродовж 15 робочих днів після прийняття рішення про компенсацію подає територіальним органам Казначейства платіжні документи для перерахування коштів на особовий рахунок особи, відкритий в установі банку.
Компенсація транспортних витрат не виплачується у разі порушення термінів подання (10 робочих днів після укладення трудового договору з роботодавцем) або неподання особою потрібних документів, до найбільш зручного для відвідування базового центру зайнятості.
Якщо умови праці або виконання окремих видів робіт передбачають обов’язкове проходження медичного чи наркологічного огляду, базовий центр зайнятості видає зареєстрованому безробітному із числа внутрішньо переміщених осіб направлення до закладу охорони здоров’я державної або комунальної власності для проходження огляду з подальшою компенсацією витрат, пов’язаних із проведенням необхідних обстежень.
Для отримання компенсації особа має подати упродовж 10 робочих днів з дати укладання трудового договору такі документи як заява на ім’я керівника базового центру зайнятості, засвідчена в установленому порядку копія довідки (медичного висновку, сертифіката), оригінали документів, що підтверджують оплату послуг, пов’язаних з проходженням медичного та/або наркологічного огляду.
Якщо 10-денний термін подання документів буде пропущено (або документи взагалі не подаватимуться) компенсація не виплачуватиметься.
Як і у випадку компенсації транспортних витрат, у разі позитивного рішення про компенсацію витрат на медичний огляд базовий центр зайнятості передає платіжні документи до територіального органу Казначейства (у 15-денний строк), а останній перераховує кошти на особовий рахунок переселенця, відкритий в установі банку.
Компенсація роботодавцеві на перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників із числа вимушених переселенців
Стаття 24-1 Закону № 5067 передбачає, що роботодавцеві, який працевлаштовує зареєстрованих безробітних із числа внутрішньо переміщених осіб строком не менше ніж на 12 календарних місяців, компенсуватимуть витрати на перепідготовку та підвищення кваліфікації таких осіб.
Сума компенсації встановлюється в межах вартості навчання з перепідготовки та підвищення кваліфікації (далі — навчання), але не може перевищувати 10-кратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на дату здійснення роботодавцем такої оплати.
Порядок та умови отримання компенсації визначено Порядком № 696.
Компенсація витрат роботодавцеві на навчання вимушених переселенців виплачується в межах коштів Фонду і Фонду соціального захисту інвалідів (у разі працевлаштування інваліда, зареєстрованого в установленому порядку як безробітний, якому допомога по безробіттю призначена у мінімальному розмірі).
-
працівник є внутрішньо переміщеною особою;
-
працівника працевлаштовано за направленням центру зайнятості;
-
строк працевлаштування становить не менше ніж 12 календарних місяців, навчання здійснюється у межах цього строку;
-
роботодавець не має заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та/або страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;
-
роботодавця не визнано банкрутом або стосовно нього не порушено справу про банкрутство.
Для отримання компенсації роботодавцеві, який за власний кошт здійснював навчання нового працівника з числа переселенців, слід звернутися до базового центру зайнятості, що направляв особу на працевлаштування, із відповідною заявою.
Заяву про компенсацію витрат за навчання внутрішньо переміщеної особи складають у довільній формі. Утім, подати означену заяву необхідно упродовж п’яти робочих днів після закінчення навчання працівника й не пізніше ніж через 12 місяців з дня його працевлаштування (п. 22 Порядку № 696).
– засвідчені в установленому порядку копії таких документів як:
-
трудовий договір з працівником або наказ (розпорядження) про прийняття на роботу;
-
документ працівника про освіту державного зразка, що підтверджує факт навчання;
– відомості про розрахунковий рахунок роботодавця для перерахування коштів із відшкодування за навчання із зазначенням прізвища, ім’я, по батькові працівника.
Найчастіше послуги з перепідготовки та підвищення кваліфікації надають професійно-технічні або вищі навчальні заклади чи організації, які мають ліцензію на провадження діяльності з надання освітніх послуг. Роботодавець, який скористався послугами сторонньої організації, має додати до означених вище документів засвідчені копії договору із закладом про навчання працівника та платіжних документів, які підтверджують сплату вартості навчання.
Якщо ж роботодавець сам має ліцензію на провадження діяльності з надання освітніх послуг і самостійно проводив навчання, він подає засвідчені копії наказів про зарахування особи на навчання та відрахування у зв’язку із його закінченням, а також документів, що підтверджують оплату вартості навчання.
Роботодавець в установленому законодавством порядку несе відповідальність за достовірність даних, що є підставою для прийняття рішення щодо надання компенсації на навчання та визначення її розміру (п. 25 Порядку № 696).
Рішення про компенсацію роботодавцеві витрат на навчання приймає базовий центр зайнятості протягом 10 робочих днів із дати отримання всіх даних на підставі:
-
наданих роботодавцем документів;
-
персональних даних про особу, яка проходила навчання, що ними володіє базовий центр зайнятості;
-
даних ДФС та її органів щодо відсутності в роботодавця заборгованості зі сплати ЄСВ;
-
даних органів ПФУ про дату працевлаштування особи та відсутність у роботодавця заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;
-
даних ЄДР щодо відсутності порушеної справи про банкрутство або визнання роботодавця банкрутом.
Відтак базовий центр зайнятості:
-
письмово інформує роботодавця про прийняте рішення — протягом трьох робочих днів;
-
подає територіальним органам Казначейства платіжні документи для перерахування коштів на розрахунковий рахунок роботодавця — протягом 15 робочих днів із дати прийняття рішення про компенсацію;
-
звіряє взаєморозрахунки з роботодавцем — протягом 30 календарних днів після отримання ним коштів.
У разі звільнення працівника, за якого компенсовано витрати на навчання, у межах 12-місячного строку з дати працевлаштування за пунктом 1 статті 36 або пунктом 1 статті 40 КЗпП, роботодавець повинен повернути суму перерахованих коштів у повному обсязі до бюджету відповідного фонду — джерела компенсації.
Про звільнення працівника роботодавець протягом п’яти робочих днів повинен письмово інформувати базовий центр зайнятості із наданням копії наказу (розпорядження) про звільнення.
Протягом двох робочих днів після прийняття рішення про повернення коштів базовий центр зайнятості надсилає роботодавцеві повідомлення про потребу повернути кошти протягом 15 робочих днів з дати отримання повідомлення. Якщо вручити поштове відправлення роботодавцеві неможливо, базовий центр зайнятості подає матеріали до суду (п. 25, 26 Порядку № 696).
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
