Продаж основних засобів у разі ліквідації ТОВ

Юридична особа може бути ліквідована з декількох причин, зокрема за рішенням її учасників, за рішенням суду у випадках, встановлених законом (ст. 110 Цивільного кодексу України; ЦК).

Ліквідацію господарського товариства проводить ліквідаційна комісія, призначена його вищим органом (наприклад, загальними зборами учасників). А в разі припинення товариства за рішенням суду — ліквідаційна комісія, сформована відповідно до цього рішення (п. 2 ст. 91 Господарського кодексу України; ГК).

Виконання функцій ліквідаційної комісії може бути покладено на орган управління юридичної особи (ч. 3 ст.105 ЦК).

Ліквідаційна комісія під час проведення ліквідації підприємства, зокрема (ст. 111 ЦК):

• вживає заходів щодо суцільної інвентаризації усіх зобов’язань та активів підприємства, включаючи основні засоби (ОЗ), яка є обов’язковою (абз. 7 п. 12 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2000 № 419);
• виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб;
• забезпечує проведення незалежної оцінки майна підприємства у випадках, установлених законодавством;
• складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна підприємства, перелік пред’явлених кредиторами вимог і результат їх розгляду та подає затвердження учасниками юридичної особи;
• розраховується з кредиторами;
• у разі недостатності коштів у підприємства для задоволення вимог кредиторів організовує реалізацію майна підприємства;
• після завершення розрахунків з кредиторами складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками та подає органам доходів і зборів.

Майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів (у т. ч. за податками, зборами, внесками), передають учасникам юридичної особи.

Ліквідаційний баланс

У ліквідаційному балансі
відображають результати прийнятих рішень про стягнення боргів, розподілення активів, власного капіталу та погашення (списання) зобов’язань, що має призвести до відсутності активів, власного капіталу і зобов’язань ліквідованого підприємства на заключну дату складання ліквідаційного балансу

Ліквідаційний баланс складають в обсязі, визначеному для річної фінансової звітності. Він включає: Баланс (Звіт про фінансовий стан, форма № 1), Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід, форма № 2), Звіт про рух грошових коштів (форма № 3), Звіт про власний капітал (форма № 4) та примітки до звітів. Для суб’єктів малого підприємництва, неприбуткових організацій і представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності — Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва (форми № 1-м, № 2-м) або Спрощений фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва (форми № 1-мс, № 2-мс) (ч. 2, 3 ст. 11 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV). У ліквідаційному балансі відображають результати прийнятих рішень про стягнення боргів, розподілення активів, власного капіталу та погашення (списання) зобов’язань, що має призвести до відсутності активів, власного капіталу і зобов’язань ліквідованого підприємства на заключну дату складання ліквідаційного балансу (лист Мінфіну від 02.08.2007 № 31-34000-10-10/15607).

У Звіті про фінансові результати (Звіті про сукупний дохід, форма № 2) за період, у якому відбулася фактична ліквідація підприємства, підприємство подає єдиний показник, який містить прибуток (збиток) від припиненої діяльності після оподаткування (п. 4 розд. ІІІ П(С)БО 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність»).

Одним із оптимальних варіантів розв’язання питання з ОЗ є:

• ліквідація ОЗ, які повністю замортизувались та які недоцільно реалізовувати;
• реалізація тих ОЗ, які економічно доцільно продати (що мають залишкову вартість та вже замортизовані). Отримані від такої реалізації кошти підприємство використовує для розрахунків з кредиторами, а кошти, що залишаються після таких розрахунків, виплачує учасникам пропорційно до їх частки у статутному капіталі.

Рішення про ліквідацію та продаж у зв’язку з цим ОЗ оформлюють протоколом ліквідаційної комісії або іншим розпорядчим документом іншого органу (особи), на який покладено функції з припинення підприємства та якому надано право приймати рішення щодо відчуження майна підприємства (керівника тощо).

Реалізація основних засобів

З огляду на рішення про продаж ОЗ постають практичні запитання: за якою ціною їх можна продати та чи необхідна при цьому їх оцінка. Майно оцінюють у випадках, установлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, рішення суду, а також на вимогу однієї зі сторін угоди та за згодою сторін.

Базою оподаткування ПДВ
під час реалізації ОЗ є договірна вартість, але не нижча за їх балансову (залишкову) вартість за даними бухобліку

Так, обов’язково слід проводити оцінку майна у разі продажу ОЗ чи інших необоротних активів через ліквідацію державних або комунальних підприємств, а також підприємств, які мають частку державної чи комунальної власності (ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-III).

У разі ліквідації приватного господарського товариства оцінку майна, призначеного для продажу, проводити не обов’язково. Чи залучати оцінювача, ліквідаційна комісія (інший уповноважений орган/особа) такого підприємства вирішує самостійно.

Податкові зобов’язання з ПДВ

Як ми вже з’ясували, один із варіантів розв’язання питання ОЗ за ліквідації підприємства — їх продаж з метою отримати кошти для розрахунків, наприклад, з учасниками. Своєю чергою, ОЗ приватного підприємства продають за договірною вартістю, яка може бути як більшою від залишкової, так і меншою, адже залежить від реальної ціни на ринку (ціни попиту).

За останній податковий період
платник має подати до контролюючого органу декларацію з податку на прибуток разом з ліквідаційним балансом

Пам’ятаємо, що під час оподаткування ПДВ операції з реалізації ОЗ базою оподаткування є договірна вартість, але не нижча за їх балансову (залишкову) вартість за даними бухобліку, що склалася на початок звітного (податкового) періоду, в якому їх реалізують. Якщо бухобліку ОЗ не ведуть — звичайна ціна (п. 188.1 Податкового кодексу України; ПК).

У разі якщо ОЗ все ж таки реалізовані за вартістю, нижчою від балансової, платник ПДВ за цією операцією має скласти дві податкові накладні та зареєструвати їх в Єдиному реєстрі податкових накладних. Одну накладну — на суму фактичної ціни постачання ОЗ, а другу — на суму перевищення балансової вартості над фактичною ціною їх постачання.

Визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток

Якщо платник податку на прибуток підприємств ліквідується (у т. ч. до закінчення першого податкового (звітного) періоду), останнім податковим (звітним) періодом вважають період, на який припадає дата ліквідації (пп. 137.4.3 ПК).

За такий останній податковий період платник має подати до контролюючого органу декларацію з податку на прибуток разом з ліквідаційним балансом.

Об’єкт оподаткування податком на прибуток з операції реалізації ОЗ визначають так само, як і за ліквідації ОЗ.

Для наочності облік реалізації ОЗ розглянемо практично (див. Приклад).

І насамкінець зауважимо, що ліквідація господарського товариства вважається завершеною, а товариство припиненим з дня внесення запису про його ліквідацію до державного реєстру (ч. 5 ст. 91 ГК).