Зміна загальної системи на спрощену посеред року

Юридичні особи та фізособи-підприємці можуть самостійно обрати спрощену систему оподаткування. До того ж, якщо вони є платниками інших податків і зборів, чинне податкове законодавство дозволяє один раз протягом календарного року здійснити перехід на спрощену систему оподаткування.

Такий перехід можливий за дотримання критеріїв щодо провадження певних видів діяльності, обсягу доходу та кількості працюючих для конкретної групи платника єдиного податку за попередній календарний рік.

Лише ті суб’єкти господарювання, які відповідають цим критеріям, можуть самостійно обрати спрощену систему оподаткування та зареєструватися платниками єдиного податку. Тож спочатку коротко нагадаємо ці критерії.

Хто може бути платником єдиного податку

Спрощена система оподаткування передбачає чотири групи платників єдиного податку. Фізичні особи можуть належати до першої — третьої груп, а юридичні особи — до третьої та четвертої груп.

Головні вимоги до таких платників встановлено главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України (ПК).

До першої групи належать винятково фізичні особи — підприємці, які:

• не використовують працю найманих осіб;
• здійснюють винятково роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню;
• обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300 тис. грн.

До другої групи теж належать лише фізичні особи — підприємці.

Фізичні особи — підприємці можуть набути статусу платників єдиного податку другої групи у разі, якщо їх діяльність полягає у виробництві та/або продажу товарів, або вони здійснюють діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року вони відповідають сукупності таких критеріїв:

• не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
• обсяг доходу не перевищує 1,5 млн. грн.

При розрахунку загальної кількості осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку — фізичною особою, не враховуються наймані працівники, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю і пологами та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку.

Платниками єдиного податку другої групи можуть бути не лише фізособи-підприємці, що реалізують товари, а й ті, які надають послуги, але за умови, що такі послуги надають винятково населенню чи фізичним або юридичним особам — платникам єдиного податку та за умови дотримання такими платниками наведених вимог до платників єдиного податку другої групи.

Також варто звернути увагу, що до платників єдиного податку другої групи не належать фізичні особи — підприємці, які:

• надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна;
• здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів та каміння та напівдорогоцінного каміння.

Такі фізособи-підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.

До третьої групи належать як фізичні особи — підприємці, так і юридичні особи, за умови, що протягом календарного року обсяг їх доходу не перевищує 20 млн. грн. При цьому обмежень щодо використання праці фізичних осіб для набуття права стати платником єдиного податку третьої групи ПК не встановлено.

До четвертої групи належать сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровироб­ництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75%. Це колишні платники фіксованого сільськогосподарського податку. До них ПК висуває спеціальні вимоги, які можуть стати предметом висвітлення окремої статті.

Тож розглянемо питання переходу на спрощену систему оподаткування лише для першої — третьої груп платників єдиного податку.

Обмеження щодо застосування спрощеної системи

Суб’єктам господарювання, перш ніж обрати ту чи ту групу платника єдиного податку та застосувати відповідну ставку податку, варто ознайомитися з обмеженнями, які унеможливлюють перебування на спрощеній системі оподаткування, а також з порядком визначення доходів.

Не можуть бути платниками єдиного податку нерезиденти і ті суб’єк­ти господарювання, які мають податковий борг або здійснюють види діяльності, наведені у пункті 291.5 ПК.

До заборонених видів діяльності належать, зокрема:

• діяльність з організації, проведення азартних ігор, лотерей (крім їх розповсюдження);
• обмін іноземної валюти;
• виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів, пива та столових вин) тощо.

Крім того, обмежено право на застосування спрощеної системи оподаткування фізособами-підприємцями, що здійснюють діяльність, пов’я­за­ну із наданням в оренду нерухомого майна. Таке право не поширюється на фізосіб-підприємців, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 га, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 кв. м, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 кв. м.

Перехід на спрощену систему оподаткування заборонено тим суб’єктам господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25%.

Також варто пам’ятати, що платники єдиного податку першої — третьої груп мають здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) винятково в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій). Таку вимогу містить пункт 291.6 ПК.

Ставки єдиного податку та особливості їх застосування

Для фізосіб-підприємців, які є платниками єдиного податку першої та другої груп, ставки встановлюють сільські, селищні та міські ради. Такі ставки є фіксованими, і їх встановлюють у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного року.

Фіксовані ставки встановлюють із розрахунку на календарний місяць, вони залежать від виду господарської діяльності та становлять:

• для першої групи — до 10% розміру мінімальної зарплати за календарний місяць (до 121,80 грн. у 2015 році);
• для другої групи — до 20% розміру мінімальної зарплати за календарний місяць (до 243,60 грн. у 2015 році).

Для платників єдиного податку третьої групи встановлено відсоткові ставки у відсотках до доходу:

• 2% доходу — за умови реєстрації платником ПДВ;
• 4% доходу — у разі включення ПДВ до складу єдиного податку.

Інформацію про основні ставки єдиного податку наведено у Таблиці.

В окремих випадках можуть застосовуватися максимальні, додаткові або подвійні ставки єдиного податку.

Основні ставки єдиного податку

Максимальна фіксована ставка єдиного податку (10% або 20% мінімальної зарплати) може застосовуватися лише до платників єдиного податку першої та другої груп у разі здійснення ними кількох видів господарської діяльності або у разі здійснення господарської діяльності на територіях більш як однієї сільської, селищної або міської ради (п. 293.6, 293.7 ПК).

Згідно з пунктом 293.4 ПК для платників єдиного податку першої — третьої груп (фізичні особи — підприємці) може застосовуватися додаткова ставка у розмірі 15%:

• до суми перевищення граничного обсягу доходу;
• до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи;
• до доходу, отриманого при застосуванні негрошового способу розрахунків;
• до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування;
• до доходу, отриманого платниками першої або другої групи від провадження заборонених видів діяльності.

Подвійний розмір ставок єдиного податку встановлено у пункті 293.5 ПК лише для платників третьої групи (юридичні особи). Подвійні ставки застосовують:

• до суми перевищення граничного обсягу доходу;
• до доходу, отриманого за застосування іншого способу розрахунків, ніж грошовий;
• до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

Перехід на сплату єдиного податку

Порядок переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку першої — третьої груп визначено статтею 298 ПК.

Для переходу із загальної системи оподаткування на сплату єдиного податку потрібно подати до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву за формою, встановленою наказом Мінфіну від 20.12.2011 № 1675.

Платник самостійно обирає, у який спосіб він буде її подавати:

• особисто чи уповноважить на це іншу особу;
• надішле її поштою з повідомленням про вручення;
• засобами електронного зв’язку в електронній формі.

Заяву про перехід із загальної на спрощену систему оподаткування платник подає до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу.

Перехід на спрощену систему оподаткування може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб’єкт господарювання дотримав зазначених вище критеріїв.

До поданої заяви додають розрахунок доходу за попередній календарний рік.

У разі відповідності критеріям та прийняття рішення про зміну системи оподаткування варто запам’ятати таке:

1. Обов’язковою умовою для переходу на спрощену систему оподаткування є сплата всіх встановлених податків та зборів, термін сплати яких настав на дату подання заяви.

2. Перейти на сплату єдиного податку ви маєте право з наступного календарного кварталу. Тобто, подавши заяву про перехід на сплату єдиного податку у червні (не пізніше ніж за 15 календарних днів перед 1 липня), стати платником єдиного податку ви зможете з 1 липня, тобто з ІІІ кварталу. У такому випадку до заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік.

3. Перехід на сплату єдиного податку дозволено не більше одного разу протягом календарного року.

Контролюючий орган може відмовити у реєстрації платника єдиного податку у випадках:

• невідповідності вимогам щодо здійснення певних видів діяльності; недотримання критеріїв щодо обсягу доходу та чисельності працівників за календарний рік;
• наявності податкового боргу;
• порушення строку подання заяви.

Реєстрація платником єдиного податку є безстроковою.

Контролюючий орган своїм рішенням може анулювати реєст­рацію як платника єдиного податку лише у разі:

• коли суб’єкт господарювання самостійно подає заяву щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування та переходить на загальну систему оподаткування. Анулюється реєстрація в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;
• припинення господарської діяльності. Реєстрація буде анульована з дня, коли контролюючий орган отримав від держреєстратора повідомлення про припинення держреєстрації;
• коли підприємець зобов’язаний перейти на загальну систему оподаткування.