Із самого початку антитерористичної операції в Україні неодноразово зазнавали змін законодавчі акти, що регламентують питання соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду. Законодавець мав оперативно реагувати на виклики часу, через що норми окремих законів інколи не узгоджувалися між собою.
З метою узгодження окремих положень законодавства, зокрема норм статей 36, 119 Кодексу законів про працю України (КЗпП), статті 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі — Закон про військову службу), визначення строків, протягом яких за громадянам України, призваними на військову службу, зберігаються гарантії, передбачені КЗпП, 14 травня 2015 року Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» № 433-VIII (далі — Закон № 433).
Наголосимо: Закон № 433 опубліковано в газеті «Голос України» від 10.06.2015 № 101, набрав чинності 11.06.2015. Отже, з цієї дати діють і змінені редакції КЗпП і Закону про військову службу.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Порівняльний аналіз редакцій статті 119 КЗпП до і після 11.06.2015 наведено у Таблиці.
КЗпП гармонізовано із Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу»
За мирного часу призов на строкову військову службу є підставою для припинення трудового договору (п. 3 ст. 36 КЗпП). Однак Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» від 15.01.2015 № 116-VIII (далі — Закон № 116) гарантії щодо збереження місця роботи (посади), середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності (далі — організація) поширив на працівників — громадян України, які призиваються на строкову військову службу в особливий період. Гарантії згідно із Законом про військову службу призовники отримали з 08.02.2015 (дата набрання чинності Законом № 116).
До того ж Законом № 116 законодавець вніс зміни лише до Закону про військову службу (ст. 39 «Призов на військову службу під час мобілізації. Демобілізація»). Натомість до КЗпП відповідних змін не було внесено, і це спричинило чимало проблем під час весняного призову, адже працівники кадрових служб керуються у роботі насамперед КЗпП, та не завжди встигають відстежувати зміни в інших актах законодавства.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! На строкову військову службу у 2015 році призивають придатних за станом здоров’я до військової служби в мирний час громадян України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 20 років, та старших осіб, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу.
Відповідно до Указу Президента України «Про внесення змін до Указу Президента України від 17.02.2015 № 88» від 07.05.2015 № 255/2015 та розпорядження Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 березня 2015 р. № 274» від 04.06.2015 № 566-р строки проведення чергових призовів громадян України на строкову військову службу у 2015 році продовжено до кінця червня.
Осінній призов на строкову військову службу заплановано на жовтень — листопад 2015 року.
Закон № 433 гармонізував норми КЗпП і Закону про військову службу. Наразі частина третя статті 119 КЗпП передбачає однакові гарантії як для працівників, призваних на військову службу у зв’язку з мобілізацією, так і для тих, хто призивається на строкову військову службу в особливий період. Обидві категорії працівників підлягають увільненню від роботи зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку.
Скасовано річне обмеження терміну дії гарантій статті 119 КЗпП
Згідно зі змінами, внесеними до статті 119 КЗпП з 01.04.2014 (Закон України від 27.03.2014 № 1169-VII), строк дії гарантій щодо збереження місця роботи, посади і середнього заробітку за мобілізованими працівниками визначався як «не більше одного року».
Наразі після змін, внесених Законом № 434, відповідні гарантії поширено до фактичної дати звільнення з військової служби.
увільнення від роботи у зв’язку з призовом на строкову військову службу під час мобілізації
Припустимо, працівника призвано на строкову військову службу під час мобілізації, в особливий період.
Згідно з новою редакцією частини третьої статті 119 КЗпП, «за працівниками, призваними на строкову військову службу … зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності».
Відповідно до статті 23 Закону про військову службу строки строкової військової служби в календарному обчисленні встановлюються:
- для солдатів і матросів, сержантів і старшин, які проходять строкову військову службу в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, — до 18 місяців;
- для осіб, які на час призову на строкову військову службу мають ступінь вищої освіти магістр, — до 12 місяців.
Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України (ч. 2 ст. 24 Закону про військову службу).
Дата виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини зазначається у військовому квитку.
Наказ про увільнення від роботи працівника, призваного на строкову військову службу під час мобілізації, може бути оформлено за прикладом, наведеним у Додатку.
зміни до наказу про увільнення від роботи мобілізованого працівника
У зв’язку зі змінами, внесеними до частини третьої статті 119 КЗпП, рекомендуємо внести зміни й до наказів про увільнення від роботи працівників, призваних на військову службу у зв’язку з мобілізацією до набрання чинності Законом № 433, наприклад:
В рамочку з обривом
НАКАЗ
16.06.2015 № 225-к/тр
Про внесення змін до наказу
від 20.04.2015 № 155-к/тр
Відповідно частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» від 14.05.2015 № 433-VIII)
НАКАЗУЮ:
1. Внести зміни до пункту 1 наказу директора ТОВ «Усе буде добре» «Про увільнення від роботи Бондаренка В. В. на час проходження військової служби у зв’язку з призовом під час мобілізації» від 20.04.2015 № 155-к/тр, виклавши його у такій редакції:
«1. Увільнити БОНДАРЕНКА Віктора Володимировича, заступника начальника відділу матеріально-технічного постачання, від роботи на час проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, з 20.04.2015 зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку до дня фактичної демобілізації.»
Підстава: повістка Дніпровського районного у м. Києві військового комісаріату
від 20.04.2015 № 201.
Уточнено строк дії гарантій для працівників, які продовжили військову службу на умовах контракту
Із 8 лютого 2015 року Законом № 116 гарантії щодо збереження місця роботи, посади і середнього заробітку поширено:
- 1) на прийнятих на військову службу за контрактом особливого виду — укладеного у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію (ч. 3 ст. 119 КЗпП);
- 2) на тих, хто мав бути демобілізований, утім, продовжив військову службу на умовах контракту (ч. 4 ст. 119 КЗпП).
Строк дії гарантій для першої категорії «контрактників» визначала стаття 119 КЗпП як «не більше одного року», а для другої — взагалі не мав чітких часових обмежень, адже у зазначеній статті йшлося про потребу збереження робочого місця і середнього заробітку «більше ніж на один рік». Така невизначеність породжувала безліч запитань щодо конкретних строків увільнення контрактників, які продовжили військову службу, адже строки служби за контрактом різняться залежно від військових звань (від 1 до 5 років). Окремі контракти укладають до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію (ст. 23 Закону про військову службу).
Закон № 433 розв’язав і цю проблему. Нарешті строк дії гарантій для першої категорії контрактників (які приймаються на військову службу в особливий період) визначається як «до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації», а для другої категорії (тих, хто після оголошення демобілізації продовжує службу на умовах контракту) — «на строк укладеного контракту».
Компенсація витрат за кошти державного бюджету — за всіх працівників, які проходять військову службу в особливий період
Закон № 433 знімає з порядку денного нагальне для роботодавців питання: чи компенсуватимуть за рахунок державного бюджету витрати на збереження середнього заробітку за призваних на строкову військову службу і за контрактників. Відповідь — так. Утім, для реалізації цієї новели спочатку Уряд має внести зміни до Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 105 (діє з 17.03.2015) або прийняти інший нормативний акт з відповідного питання (згідно з ч. 2 Прикінцевих положень Закону № 433 зробити це Кабмін має у місячний строк з дня набрання чинності означеним законом).
Призов на строкову службу є підставою для припинення трудового договору лише в мирний час
Остання зміна, яка заслуговує на увагу кадрової спільноти, — це уточнення формулювання пункту 3 статті 36 КЗпП: підставою для припинення трудового договору є призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 КЗпП.
Отже, в особливий період ані призов (на строкову службу чи на військову службу у зв’язку з мобілізацією), ані добровільний вступ на військову службу на умовах контракту «до закінчення особливого періоду», ані продовження військової служби на умовах контракту не тягнуть за собою звільнення працівника. За працівником, який виконує свій громадянський обов’язок із захисту Вітчизни, робоче місце і середній заробіток мають бути збережені.
Порівняння редакцій статті 119 «Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов’язків» КЗпП
| Стаття 119 КЗпП | До 11.06.2015 (зі змінами, внесеними Законами України № 1169-VII від 27.03.2014, № 1275-VII від 20.05.2014, № 116-VIII від 15.01.2015, № 259-VIII від 18.03.2015) | Після 11.06.2015 (у редакції Закону України від 14.05.2015 № 433-VIII) |
| Частини перша, друга | На час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів | |
| Частина третя | За працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України | За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України |
| Частина четверта | За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, більше ніж на один рік | За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України |
| Частина п’ята | Гарантії, визначені у частинах третій та четвертій цієї статті, зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими | |
Додаток
Приклад наказу про увільнення від роботи у зв’язку з призовом на строкову військову службу під час мобілізації в особливий період
Товариство з обмеженою відповідальністю
«Усе буде добре»
Код ЄДРПОУ 12345678
НАКАЗ
17.06.2015 м. Київ № 219-к/тр
Про увільнення Сидорчука В. В.
від роботи у зв’язку з призовом
на строкову військову службу
під час мобілізації
Керуючись частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України (у редакції Закону України від 14.05.2015 № 433-VIII), частиною другої статті 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII,
НАКАЗУЮ:
Увільнити СИДОРЧУКА Віктора Володимировича, організатора зі збуту відділу збуту, від роботи з 17 червня 2015 року у зв’язку з призовом на строкову військову службу під час мобілізації, на особливий період зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період проходження строкової військової служби.
Підстава: повістка Дніпровського районного у м. Києві військового комісаріату
від 16.06.2015 № 254.
Директор Добродiй К. М. Добродій
Візи, відмітки про ознайомлення з наказом
ВИ МАЄТЕ ЦЕ ЗНАТИ
Мобілізація — це частина особливого періоду
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII мобілізація — це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту — на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Особливий період — це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Демобілізація — комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту — на організацію і штати мирного часу.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
