Президент України підписав Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII (далі — Закон № 389), який визначає правила функціонування держави у разі запровадження воєнного стану та порядок створення військових адміністрацій.
За впливом на суспільство Закон № 389 умовно можна поділити на дві частини:
- так звану конституційну, тобто ту, в якій йдеться про формування спеціальних органів влади та їх повноваження, — публічно-правову;
- або ж приватну — ту, в якій йдеться про особливості господарювання під час воєнного стану та реалізації деяких прав і свобод.
Конституційні (публічно-правові) аспекти
Воєнний стан — це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.
Режим воєнного стану передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності. Він також передбачає тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону № 389).
Враховуючі зазначене, суть воєнного стану полягає, з одного боку, у наданні певним органам особливих повноважень, а з другого — у тимчасовому обмеженні прав і свобод громадян і юридичних осіб, що в сукупності називається особливим правовим режимом.
Стаття 10 Закону № 389 передбачає неприпустимість припинення повноважень Президента України, ВРУ, КМУ, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Тобто повноваження цих органів залишаються у них навіть під час воєнного стану.
ВРІЗ 1
Більше того, стаття 19 Закону № 389 забороняє проведення виборів Президента України, а також виборів до ВРУ, ВР АР Крим і органів місцевого самоврядування, чим фактично надає право Президенту України та ВРУ продовжити строк їх перебування при владі. Адже порядок уведення воєнного стану, встановлений статтею 5 Закону № 389, надає повноваження на його уведення зазначеним органам: указ приймає Президент, а затверджує його ВРУ, яка потім приймає відповідний закон.
Також в умовах воєнного стану заборонено змінювати Конституцію України, проводити всеукраїнські та місцеві референдуми, страйки, масові зібрання та акції.
Тобто відповідно до статей 10 та 19 Закону № 389 уведення воєнного стану не позбавляє Президента та ВРУ їх повноважень, ба, більше, дозволяє конкретним фізичним особам залишитися на цих посадах довше, аніж їм це дозволяє Конституція України. Щось на кшталт такого собі військового перевороту. Чи не так?!
Приватний аспект воєнного стану
Під так званим приватним аспектом воєнного стану розуміють правові наслідки для юридичних та фізичних осіб, що здійснюють господарську діяльність чи просто живуть на території України.
Заходи правового режиму воєнного стану містить стаття 8 Закону № 389.
трудова повинність
Загалом в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів АР Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати трудову повинність. Така повинність може запроваджуватися для працездатних осіб, які не залучені до роботи в оборонній сфері та сфері забезпечення життєдіяльності населення і не заброньовані за підприємствами, установами та організаціями на період дії воєнного стану.
Трудова повинність означає:
- виконання робіт, що мають оборонний характер;
- виконання робіт щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, які виникли в період дії воєнного стану;
- залучення до суспільно корисних робіт, що виконуються для задоволення потреб ЗСУ, інших військових формувань, правоохоронних органів і сил цивільного захисту, забезпечення функціонування національної економіки та системи забезпечення життєдіяльності населення і не потребують, як правило, спеціальної професійної підготовки осіб.
Роботодавців же Закон № 389 зобов’язує зберігати за такими працівниками попереднє місце роботи.
ВРІЗ 2
Крім того, відповідно до статті 20 Закону № 389 у процесі трудової діяльності осіб, щодо яких запроваджена трудова повинність, забезпечується дотримання таких стандартів, як:
- мінімальна заробітна плата;
- мінімальний строк відпустки та час відпочинку між змінами;
- максимальний робочий час;
- врахування стану здоров’я особи тощо.
Окрім зазначених гарантій, на час залучення працюючої особи до виконання трудової повинності поза місцем її роботи за трудовим договором за нею після закінчення виконання таких робіт зберігається відповідне робоче місце (посада).
примусове відчуження майна
Крім запровадження трудової повинності, уведення військового стану надає військовому командуванню разом із військовими адміністраціями повноваження використовувати потужності та трудові ресурси підприємств, установ і організацій усіх форм власності для потреб оборони, змінювати режим їхньої роботи, проводити інші зміни виробничої діяльності, а також умов праці відповідно до законодавства про працю. Наприклад, на станцію технічного обслуговування «Мерседес» військові можуть пригнати БТР для ремонту.
Військовому командуванню разом із військовими адміністраціями надається також право примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об’єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.
ВРІЗ 3
Візуально це може мати крутіший вигляд, ніж у голлівудському кіні: людина у військовій формі зупиняє на дорозі авто, говорить, що їй потрібен автомобіль, і їде кудись. Власнику ж треба хоча б подбати у цьому разі про те, щоб у нього залишився відповідний документ про вилучення авто. Такий документ є конче важливим та необхідним, позаяк відповідно до статті 23 Закону № 389 примусове відчуження майна, що перебуває у приватній або комунальній власності, в умовах правового режиму воєнного стану, якщо не було здійснено попереднього повного відшкодування вартості такого майна, тягне за собою наступне повне відшкодування його вартості в порядку, визначеному законом.
Проте, якщо таке майно після скасування правового режиму воєнного стану збереглося, колишній власник або уповноважена ним особа має право вимагати у судовому порядку повернення такого майна на умовах, визначених законом, або ж навіть вимагати взамін надання йому іншого майна, якщо це можливо.
розквартирування
Повертається у наш побут слово, яке раніше вживалося у підручниках з історії, а також у засекречених підручниках та документах щодо воєнної справи: «розквартирування».
ВРІЗ 4
У контексті Закону № 389 воно означає право військових встановлювати для фізичних і юридичних осіб військово-квартирну повинність з розквартирування військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів, особового складу служби цивільного захисту, евакуйованого населення та розміщення військових частин, підрозділів і установ.
особливий режим в’їзду-виїзду
Не варто дивуватися великій кількості блокпостів на дорогах під час воєнного стану. Режим воєнного стану дозволяє військовим встановлювати особливий режим в’їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів. На таких блокпостах цілком правомірно (у разі уведення воєнного стану) можуть перевірити документи, а за потреби провести огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів.
Інші повноваження військових
Усі інституції, які можуть формувати обізнаність громадян у стані подій, а простіше кажучи, здійснювати пропаганду, можуть зазнати впливу військового командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення).
Військове командування разом із військовими адміністраціями уповноважені:
- регулювати роботу підприємств телекомунікацій, поліграфічних підприємств, видавництв, телерадіоорганізацій, телерадіоцентрів та інших підприємств, установ, організацій і закладів культури та засобів масової інформації;
- використовувати місцеві радіостанції, телевізійні центри та друкарні для військових потреб і проведення роз’яснювальної роботи серед військ і населення;
- забороняти роботу приймально-передавальних радіостанцій особистого і колективного користування та передачу інформації через комп’ютерні мережі;
- у разі порушення вимог або невиконання заходів правового режиму воєнного стану вилучати у підприємств, установ і організацій усіх форм власності, окремих громадян телекомунікаційне обладнання, телевізійну, відео- і аудіоапаратуру, комп’ютери, а також за потреби інші технічні засоби зв’язку.
Військове командування разом із військовими адміністраціями у разі уведення воєнного стану можуть втручатися в іншу господарську діяльність, а саме:
- забороняти торгувати зброєю, сильнодіючими хімічними і отруйними речовинами, а також алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі;
- установлювати особливий режим у сфері виробництва та реалізації лікарських засобів, які мають у своєму складі наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори, інші сильнодіючі речовини, перелік яких визначає КМУ;
- вилучати у підприємств, установ і організацій навчальну та бойову техніку, вибухові, радіоактивні речовини і матеріали, сильнодіючі хімічні та отруйні речовини.
Керівники підприємств, установ і організацій за неналежне виконання ними визначених Законом № 389 обов’язків можуть бути усунуті із займаних посад військовими. А на їх місце можуть бути призначені виконувачі обов’язків керівників таких підприємств, установ і організацій.
У разі уведення воєнного стану та створення військових адміністрацій до останніх переходять повноваження органів місцевого самоврядування та державних адміністрацій.
ВРІЗ 5
Серед таких повноважень суб’єктів господарювання можуть стосуватися:
- залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності до участі в комплексному соціально-економічному розвитку сіл, селищ, міст, координації цієї роботи на відповідній території;
- розміщення на договірних засадах замовлень на виробництво продукції, виконання робіт (послуг), необхідних для територіальної громади, на підприємствах, в установах та організаціях;
- встановлення ставок місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України, якщо рішення відповідної ради з цих питань не прийнято;
- залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об’єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища;
- вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення строком не більше одного року, а також про скасування такого дозволу;
- створення відповідно до закону за рахунок коштів місцевого бюджету установ з надання безоплатної первинної правової допомоги, призначення і звільнення керівників цих установ, залучення в установленому законом порядку фізичних чи юридичних осіб приватного права до надання безоплатної первинної правової допомоги;
- сприяння діяльності суду, органів прокуратури, юстиції, служби безпеки, органів внутрішніх справ, адвокатури і Державної кримінально-виконавчої служби України;
- організації місцевих ринків;
- затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажирського транспорту незалежно від форми власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту у випадках, передбачених законодавством.
Правосуддя в умовах воєнного стану
Важливим та незмінним залишається питання правосуддя в умовах воєнного стану. Його здійснюють усе ті ж суди.
Закон № 389 забороняє створення надзвичайних та особливих судів. Судова процедура залишається незмінною: скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Навіть коли суди не можуть здійснювати правосуддя через те, що вони діють на території, на якій уведено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Тобто донецький чи луганський суд може переїхати в інше місто, що не окуповане, або повноваження цих судів можуть бути передані іншим судам.
Тож, з погляду Закону № 389, права громадян та юридичних осіб можуть та мають бути захищені навіть в умовах воєнного стану. Як то кажуть, без надії сподіватимемося на це...
ВРІЗ 1
Важливо
Воєнний стан передбачає
тимчасове обмеження (із зазначенням строку дії ) прав, свобод і законних інтересів як громадян, так і юридичних осіб
ВРІЗ 2
Зверніть увагу
Роботодавці зобов’язані зберігати
попереднє місце роботи за працівниками, щодо яких запроваджена трудова повинність
ВРІЗ 3
Важливо
У разі примусового відчуження майна
видаватимуть відповідні документи встановленого зразка
ВРІЗ 4
Зверніть увагу
Військові мають право
встановлювати військово-квартирну повинність з розквартирування військовослужбовців
ВРІЗ 5
Зверніть увагу
До військових адміністрацій
переходять повноваження органів місцевого самоврядування та державних адміністрацій
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
