Підставою для відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Вимоги до первинних документів
Первинні документи мають бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо після її закінчення. Таку вимогу встановлено статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі ― Закон № 996).
Який термін вважати «безпосереднім» після закінчення операції ― Закон № 996 не визначає. У будь-якому разі господарські операції відображають у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (ч. 5 ст. 9 Закону № 996). Тож якщо первинний документ було отримано у наступному звітному періоді, виникає помилка через невчасне відображення господарської операції, яку потрібно виправити.
Підтверджує наявність помилки й пункт 3.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 № 88. У ньому йдеться про те, що перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів потрібно здійснювати в міру їх надходження до місця обробки (бухгалтерія, обчислювальна установка), проте не пізніше терміну складання бухгалтерської і статистичної звітності, декларацій і розрахунків.
Окремо наголошуємо на відповідальності посадових осіб, коли первинні документи «запізнилися» через їх несвоєчасне складання такими особами. У такому випадку відповідальність за це несуть особи, які склали та підписали ці документи (ч. 8 ст. 9 Закону № 996).
Однією із санкцій, якою можуть «нагородити» посадових осіб, є штраф за порушення порядку ведення податкового обліку. Розмір такого штрафу становить від 85 грн. до 170 грн. При повторному аналогічному порушенні протягом року величина штрафу коливатиметься у діапазоні від 170 грн. до 255 грн. (ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Дата складання податкової накладної
Аналогічну вимогу щодо складання податкових накладних передбачено у пункті 201.4 Податкового кодексу України (ПК). Згідно з цією нормою податкову накладну складають у день виникнення податкових зобов’язань продавця. При цьому дату виникнення податкових зобов’язань згідно з пунктом 187.1 ПК визначають за правилом «першої події»: дата зарахування коштів або дата відвантаження товарів, а для послуг — дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг.
Тобто податкову накладну у цьому випадку потрібно складати на дату оформлення акта наданих послуг.
Ризики невизнання податкового кредиту
Податкова накладна може бути отримана пізніше, ніж акт наданих послуг, оскільки вона підлягає обов’язковій реєстрації продавцем у Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН). На цю процедуру пунктом 201.10 ПК відведено граничний строк — 15 календарних днів, наступних за датою складання податкової накладної.
ВРІЗ
Також пунктом 198.6 ПК дозволено відносити до податкового кредиту суми ПДВ, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням зазначеного терміну реєстрації, але не пізніше, ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної.
До того ж якщо податкову накладну зареєстровано в ЄРПН без порушення строку реєстрації (тобто протягом 15 календарних днів з дня її складання), право на податковий кредит у покупця виникає у тому звітному податковому періоді, коли було складено податкову накладну.
У разі якщо податкову накладну зареєстровано в ЄРПН з порушенням граничного строку реєстрації (від 16 до 180 календарних днів з дати її складання), суму ПДВ включають до податкового кредиту у тому звітному податковому періоді, в якому зареєстровано податкову накладну в ЄРПН.
Не дає права покупцю на податковий кредит лише нереєстрація продавцем податкової накладної в ЄРПН та/або порушення порядку заповнення податкової накладної (п. 201.10 ПК).
ВРІЗ
Звертаємо увагу
Лише зареєстрована в ЄРПН податкова накладна є для покупця послуг підставою для нарахування сум ПДВ, що їх відносять до податкового кредиту
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
