Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків» від 17.07.2015 № 655-VIII (далі — Закон № 655) у Податковий кодекс України (ПК), з-поміж решти, уніс і таку зміну: «у підпункті 14.1.138 цифри «2500» замінити цифрами «6000». Це означає, що з моменту набрання чинності Законом № 655 змінився один із ключових критеріїв визнання актива основним засобом. Зміна вартісної межі ідентифікації основних засобів, визначеної податковим законодавством, загалом, не змушує підприємства автоматично змінювати аналогічну межу для цілей бухгалтерського обліку. Утім, здебільшого для практиків така зміна є сигналом для внесення відповідних змін і в систему бухгалтерського обліку. Адже це значно спрощує ведення облікової роботи. Крім того, з моменту прийняття ПК внаслідок падіння курсу національної валюти та інших політичних і соціальних негараздів цінова ситуація в країні суттєво змінилася. Тому зростання цінової планки є раціональним не лише з суто фіскальних цілей, а й з погляду формування достовірної фінансової звітності.
З погляду бухгалтерського обліку зміна вартісної межі визначення належності активу до складу основних засобів є нічим іншим як зміною порогу суттєвості. Коли він змінюється, одразу постає питання про потребу рекласифікації наявних активів та виведення зі складу основних засобів тих активів, які оприбутковували на рахунку 10 «Основні засоби», але їх вартість є нижчою за новий поріг суттєвості.
Якщо поставити таке запитання юристові, то він імовірно дасть таку відповідь: якщо в законі немає спеціальної норми про те, що його дія поширюється і на ті правовідносини, які виникли до прийняття закону, то нічого, що було обліковано до цього моменту, змінювати не треба. Інакше кажучи: закон зворотної сили не має. Це звісно правильно, але головбухові не варто забувати про один із принципів бухобліку, зафіксованих у статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ― принцип превалювання економічної сутності над юридичною формою. Тобто суто правовий підхід до вирішення бухгалтерського питання може виявитися недостатнім.
Якщо розглядати ситуацію не з позицій юриспруденції, а в системі координат сучасної системи бухгалтерської стандартизації, то треба звернутися до П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах». Відповідно до цього стандарту будь-які зміни в облікових даних можуть тлумачитися або як помилка, або як зміна облікової політики, або як зміна облікової оцінки. Про помилку в цьому випадку, вочевидь, не йдеться. Отже, головбухові потрібно визначитися з тим, чим є зміна вартісної планки визначення основних засобів: зміною облікової політики або зміною облікової оцінки. Від того, якою буде відповідь на це запитання, залежить і доля тих основних засобів, вартість яких є нижчою за нову межу. Якщо підвищення межі вважати зміною облікової оцінки, то жодних рекласифікацій заднім числом робити не потрібно. Якщо ж розглядати таке підвищення, як зміну облікової політики, то доведеться переглядати склад рахунку 10, та переводити до складу малоцінних необоротних матеріальних активів (МНМА) ті об’єкти, які не відповідають оновленому критерію вартості.
Вріз 1
У пункті 3 П(С)БО 6 облікову оцінку визначено так:
«Облікова оцінка — попередня оцінка, яка використовується підприємством з метою розподілу витрат і доходів між відповідними звітними періодами».
Вартісна ознака суттєвості з метою ідентифікації основного засобу загалом, на думку багатьох фахівців, може відповідати такому визначенню. Адже саме її використовують для того, щод віднести той чи той необоротний актив до складу основних засобів або до складу МНМА. А від цієї ідентифікації, своєю чергою, залежить метод списання вартості активу на витрати. Тобто йдеться саме про розподіл витрат.
Тепер розглянемо визначення облікової політики, яке наведене в пункті 3 НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»:
«Облікова політика ― сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності».
Вріз 2
Така широка дефініція загалом дозволяє віднести питання визначення межі суттєвості до сфери облікової політики. Позаяк ця процедура прямо впливає на складання фінансової звітності. Мабуть, цими міркуваннями керувалися і вітчизняні стандартизатори, коли включили до пункту 2.20 Методичних рекомендацій щодо облікової політики підприємства, затверджених наказом Мінфіну від 27.06.2013 № 635, питання визначення порогів суттєвості:
«Кількісні критерії і якісні ознаки суттєвості інформації про господарські операції, події та статті фінансової звітності визначаються керівництвом підприємства, якщо такі критерії не встановлені положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, іншими нормативно-правовими актами, виходячи з потреб користувачів такої інформації».
Але будемо відвертими: якщо залишити у статті «Основні засоби» ті активи, які в умовах цінових реалій сьогодення вже не вважають основними засобами, то це буде вводити в оману користувачів звітності. Тобто така звітність буде недостовірною.
Наведемо приклад.
Приклад. Застосування різних лімітів для визнання основних засобів
У вересні 2015 року підприємство придбало принтер вартістю 5000 грн., який не був віднесений до складу основних засобів.
На балансі підприємства вже обліковують десяток таких же принтерів, які були придбані минулоріч. Вони відображені за статтею «Основні засоби».
Якщо не виключити їх зі складу основних засобів, звітні показники будуть незіставними. Однакові активи, які використовують в однаковому режимі, обліковують по-різному, і в одному звіті класифікуватимуть по-різному.
Резюмуємо
Бухгалтер може знайти аргументи як на користь того, що вартісна ознака основних засобів — це єпархія облікової оцінки, так і на користь того, що це питання є елементом облікової політики. Перший підхід значно полегшує роботу бухгалтера, а дотримання другого підходу свідчитиме про дбайливе ставлення головбуха до якості звіту підприємства та про його професійну відповідальність перед користувачами звітності.
Обирайте той шлях, який вам до вподоби.
Вріз 1
Важливо
Облікову оцінку використовують
для розподілу витрат та доходів підприємства
Вріз 2
Важливо
Облікова політика об’єднує принципи,
методи та процедури, які використовують для складання та подання фінансової звітності
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
