До претендентів на отримання бюджетного відшкодування ПДВ, а тим паче автоматичного, податкове законодавство прискіпливо висуває деякі вимоги.
Автоматичного бюджетного відшкодування ПДВ гідні ті платники ПДВ, які мають право і на так зване звичайне бюджетне відшкодування, але подали до контролюючого органу відповідну заяву та, найголовніше, відповідають критеріям, перелік яких визначає пункт 200.19 Податкового кодексу України (ПК). Крім того, в автоматичному порядку бюджетне відшкодування ПДВ відбувається швидше, ніж у звичайному порядку.
Тож спочатку з’ясуємо, чи правомірне вилучення платника ПДВ з автоматичного бюджетного відшкодування.
Відповідність критеріям автоматичного бюджетного відшкодування ПДВ
Право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування ПДВ мають платники, які відповідають одночасно таким критеріям:
- не перебувають у судових процедурах банкрутства;
- стосовно таких платників до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ЄДРФО) не внесені записи про відсутність підтвердження відомостей, відсутність за місцезнаходженням, визнання повністю або частково недійсними установчих документів, припинення державної реєстрації юридичної особи тощо;
- мають необоротні активи, залишкова балансова вартість яких перевищує у 3 рази суму ПДВ, заявлену до відшкодування, або отримали терміном на 1 рік від банківської установи фінансову гарантію, що діє з дня подачі відповідної заявки про повернення суми бюджетного відшкодування;
- здійснюють операції, до яких застосовується нульова ставка (якщо питома вага таких операцій протягом попередніх 12 місяців сукупно становить не менше 40% загального обсягу поставок);
- здійснили інвестиції в необоротні активи у розмірах не менше ніж 3 млн. грн. протягом останніх 12 календарних місяців. До того ж сума відшкодування сукупно не може перевищувати суму ПДВ, сплачену у складі вартості придбаних (у т. ч. у разі їх ввезення на митну територію України) чи споруджених необоротних активів незалежно від того, чи були вони введені в експлуатацію;
- не мають податкового боргу.
Порядок визначення відповідності платника податку на додану вартість критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердив наказ Мінфіну від 14.11.2014 № 1128.
Як бачимо, критерії оцінки платника ПДВ, відповідність яким дає йому право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування сум ПДВ, засновані на аналізі даних його звітних показників та наявної податкової інформації. До того ж звертаємо увагу, що зазначений перелік критеріїв не враховує інформації про контрагентів.
Тож якщо податківці не можуть розшукати та примусити контрагента-продавця подати декларацію з ПДВ, то це не є підставою для відмови покупцю в отриманні автоматичного відшкодування ПДВ. Звісно, за умови дотримання ним зазначених критеріїв.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Якщо контролюючий орган протягом 17 календарних днів після граничного терміну подачі звітності не надіслав платнику повідомлення, вважається, що такий платник відповідає критеріям для одержання права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ.
У разі якщо не дотримано хоча б одного із перелічених критеріїв, платник втрачає право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування.
Припустимо, що таке право втрачено, та з’ясуємо, чи мало це підприємство взагалі право на бюджетне відшкодування та віднесення сум ПДВ за податковими накладними від зниклого контрагента до податкового кредиту.
Право на звичайне бюджетне відшкодування
Для виникнення права на отримання бюджетного відшкодування пункти 200.1 та 200.4 ПК висувають, принаймні, три вимоги.
По-перше, у декларації з ПДВ за відповідний звітний період має бути від’ємна різниця між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту.
По-друге, відсутність податкового боргу з ПДВ. У разі якщо в інтегрованій картці платника податку обліковано податковий борг, що виник за попередні звітні періоди, на бюджетне відшкодування немає чого й розраховувати. Від’ємне значення буде спрямоване в рахунок погашення податкового боргу.
По-третє, навіть у разі відсутності податкового боргу бюджетному відшкодуванню підлягає не вся сума задекларованого від’ємного значення ПДВ, а лише та, яка фактично сплачена у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів та послуг або до Державного бюджету України. Крім того, бюджетне відшкодування можливе лише в частині, що не перевищує суми реєстраційного ліміту (обчисленого за формулою відповідно до пункту 200-1.3 ПК) на момент отримання контролюючим органом декларації з ПДВ.
Важливо
Бюджетному відшкодуванню підлягає сума від’ємного значення ПДВ, фактично сплачена постачальникам товарів та послуг, але не більше ніж сума реєстраційного ліміту
Крім того, пункт 200.5 ПК встановлює додаткові обмеження на отримання права бюджетного відшкодування. Вони, передусім, стосуються осіб, зареєстрованих як платники ПДВ менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування. Також не мають права на бюджетне відшкодування особи, які за останні 12 календарних місяців мали обсяги оподатковуваних операцій менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування. Зазначені обмеження не поширюють у разі нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.
Підстави відмови у відшкодуванні ПДВ
Податкові методи перевірки
Варто зауважити, що не так давно (до 01.07.2015) за наявності достатніх підстав податківцям надавалося право на проведення перевірки платника ПДВ для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ. Перелік таких підстав затвердила постанова КМУ від 27.12.2010 № 1238 (далі — Перелік), яка є чинною і на сьогодні.
Перелік частково дублює критерії, які дають право платнику на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ. Проте, на відміну від критеріїв, які ґрунтуються лише на даних платника ПДВ — претендента на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ, Перелік передбачає та аналіз відповідних даних постачальників цього платника. Наприклад, відсутність постачальника за місцезнаходженням або відсутність підтвердження ним відомостей, внесених до ЄДРФО, могли стати підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ.
Цитувати весь Перелік не будемо. Проте звернемо увагу на пункт 3 Переліку, який найбільше відображає ситуацію, що її розглядають. Згідно з цією нормою існування розбіжностей між сумою податкового кредиту, сформованого платником за операціями з придбання товарів чи послуг, та сумою податкових зобов’язань його контрагентів давало право на проведення перевірки. Причому головний удар перевіряльників приймав на себе покупець, який задекларував бюджетне відшкодування ПДВ. З постачальником проводили зустрічну звірку. І якщо постачальник виявився відсутнім за місцезнаходженням, покупцю виносився однозначний вердикт — відмова в отриманні бюджетного відшкодування.
Про всі ці податкові методи перевірки бюджетного відшкодування згадуємо у минулому часі, позаяк з 01.07.2015 проведення документальних позапланових виїзних перевірок платників ПДВ з цього питання призупинено згідно з пунктом 37 підрозділу 2 розділу ХХ ПК. Зважаючи на те, що ця норма призупинила і дію пункту 200.11 ПК, на виконання якого був затверджений Перелік, дію зазначеного Переліку також призупинено.
Також варто нагадати про вимоги не чинного на сьогодні пункту 201.6 ПК, який вилучив Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII.
Зверніть увагу
Неврахування продавцем сум ПДВ у податкових зобов’язаннях звітного періоду не є підставою для вилучення відповідних сум ПДВ з податкового кредиту покупця
Згідно з цією нормою податкова накладна підлягала одночасному відображенню у податкових зобов’язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. У разі якщо продавцем суми ПДВ, зазначені у податковій накладній, яка видана покупцю, не були включені до податкових зобов’язань, або такі зобов’язання не уточнені постачальником протягом 10 днів після отримання повідомлення від контролюючого органу щодо розбіжностей з контрагентом, зазначене було підставою для вилучення сум ПДВ з податкового кредиту покупця.
Імовірно, податківці ще не відійшли від старих правил, а позаяк їх дії обмежені, мусять вимагати від платників «добровільної» відмови не лише від бюджетного відшкодування, а від податкового кредиту.
Тож наведемо аргументи, які дають право покупцю на податковий кредит.
Підстави для збереження права на податковий кредит
За правилами, встановленими одразу двома нормами ПК (п. 198.6 та 201.10 ПК), підставою для нарахування сум ПДВ, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, складена в електронному вигляді та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) продавцем — платником ПДВ, митні декларації та інші документи, передбачені пунктом 201.11 ПК (касові чеки, транспортні квитки, рахунки тощо).
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Податкова накладна, складена платником ПДВ, звільненим від сплати ПДВ за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту (п. 201.9 ПК).
У загальному випадку не дають права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту:
- відсутність факту реєстрації платником податку — продавцем товарів чи послуг податкових накладних в ЄРПН,
та/або
- порушення продавцем порядку заповнення обов’язкових реквізитів податкової накладної.
Отже, якщо продавець на дату складання та реєстрації податкових накладних був платником ПДВ, покупець має право на податковий кредит за такими податковими накладними за умови, що вони складені без порушень порядку заповнення обов’язкових реквізитів податкової накладної та пройшли реєстрацію в ЄРПН.
До того ж зазначена вимога не звільняє продавця від обов’язку включення суми ПДВ, зазначеної у податковій накладній, до суми податкових зобов’язань за відповідний звітний період.
Зверніть увагу
Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних ЄРПН є підставою для проведення перевірки продавця
Крім того, згідно з тим же пунктом 201.10 ПК виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних ЄРПН є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів чи послуг.
Підсумовуючи наведене, можна стверджувати, що розбіжності між даними декларацій та ЄРПН виникли з вини продавця. Адже саме він не подав декларації з ПДВ. Підстав для проведення перевірки покупця немає. Його дії не порушили вимог ПК. Також, крім зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної, у покупця знайдуться й інші документальні докази здійснення господарської операції. Це договір купівлі-продажу, накладні на відпуск товару, платіжні доручення тощо. Тож чи варто поступатися податківцям, маючи стільки аргументів на свою користь.
У разі якщо підприємство під тиском податківців подасть уточнюючу декларацію з ПДВ, в якій виключить податкові накладні від проблемного контрагента, у такому разі вже у нього виникнуть розбіжності між даними ЄРПН та його звітністю з ПДВ. Адже ці податкові накладні залишаться зареєстрованими в ЄРПН.
Крім того, у разі добровільної відмови від податкового кредиту покупцю ніхто не відшкодує суми ПДВ, сплачені ним у вартості придбаних товарів чи послуг.
Навіть якщо з часом ситуація владнається (тобто знайдеться продавець, який задекларує податкові зобов’язання за цими операціями), і покупцю дозволять за допомогою чергової уточнюючої декларації повернути податковий кредит, варто пам’ятати, що згідно з пунктом 198.6 ПК на сьогодні право на податковий кредит зберігається за платником протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
