Як списати нерозподілені постійні загальновиборчі витрати які “зависли”? Таке питання постає у практиці ведення господарської діяльності у випадках, коли наприкінці звітного періоду у підприємства “зависають” нерозподілені постійні загальновиборчі витрати через відсутність реалізації продукції.
При функціонуванні підприємства формуються витрати, які пов'язані з виготовленням продукції. До виробничої собівартості конкретного виду продукції не можна одразу віднести всі такі витрати. Частина з них не піддається прямому розподілу і належить до категорії загальновиробничих. Це та частина, яка пов'язана з випуском кількох видів продукції.
Списання нерозподілених загальновиробничих витрат
Загальновиборчі витрати (далі -ЗВВ) поділяють на постійні та змінні. Від обсягів діяльності підприємства залежить розмір змінних ЗВВ. У разі коливання обсягів діяльності, відповідно, величина постійних не змінюється (або майже не змінюється ). Розподіл загальновиробничих витрат на постійні і змінні є доволі умовним. На прикладі можна побачити, що витрати на оплату праці загальновиборчого персоналу можна вважати постійними ЗВВ. Підприємство може зменшити (змінити) їх при скороченні обсягів діяльності. Які витрати належать до змінних чи постійних, підприємство визначає на власний розсуд.
Підгрунтям до цього є економічна доцільність. В обліковій політиці підприємства закріплюють перелік таких витрат. Змінні ЗВВ підлягають розподілу за об'єктами витрат на підставі фвктичної потужності підприємства у звітному періоді з використанням бази розподілу (заробітна плата, години праці, прямі витрати тощо). Постійні ЗВВ розподіляють також за об'єктами витрат.
Відмінність полягає у тому, що орієнтуються на нормальну потужність підприємства, а не на фактичну. Нормальна потужність підприємства - це очікуваний середній обсяг діяльності. Його можна досягти протягом кількох років або операційних циклів за звичайних умов, з огляду на заплановане обслуговування виробництва (п.п. 4 16 П(С)БО 16 “Витрати”).
В обліковій політиці підприємства розрахований розмір нормальної потужності прописують також. Коли виникають нерозподілені постійні ЗВВ, підприємство зобов'язане списати їх на собівартість реалізованої продукції у періоді виникнення таких витрат. Нерозподілені постійні ЗВВ потрібно включити до собівартості реалізованої продукції у періоді виникнення (п. 16 П(С)БО 16).
У випадку, коли підприємство впродовж звітного періоду виробляло продукцію, але не продавало її, то не було сформовано і собівартості реалізованої продукції. Обов'язково потрібно списати на рахунок 90 нерозподілені ЗВВ у періоді їх виникнення. П (С)БО 16 такі витрати не прив'язує до конкретної продукції чи обсягу її реалізації. Коли підприємство сформувало певні витрати на рахунку 90, то тільки на цей рахунок відносять суми зазначених ЗВВ.
У разі невикористання “собівартісного” рахунку у звітному періоді на нього потрапить лише величина нерозподілених постійних загальновиробничих витрат. Таке застосування “собівартісного“ рахунку не суперечить Інструкції про застосування Плану бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженій наказом Мінфіну від 30.11.1999 р. № 291. Аби уникнути такої ситуації з нерозподіленими постійними ЗВВ, бухгалтери відносять їх до виробничої собівартості продукції, що суперечить нормам бухгалтерського обліку.
У даному випадку визнання таких витрат пов'язане з отриманням доходів від реалізації продукйії. Зниження податкових зобов'язань з податку на прибуток така методика списання нерозподілених постійних ЗВВ не спричиняє і, можливо, більше подобається податківцям.
Важливим є те, що цей спосіб суперечить П(С)БО 16, яке вимагає такі витрати відрбражати в періоді виникнення. За правилами бухгалтерського обліку (листи ДФСУ від 24.04.2015 р. № 8703/6/99-99-19-02-02-15 та від 10. 02. 2016 р № 2759/6/99-95-42-01-15)потрібно визначати витрати, які впливають на показник об'єкта оподаткування податком на прибуток. Необхідно застосовувати методику, яка базується на нормах П(С)БО 16.
У висновку можна відмітити, що підприємство повинно розподіляти загальновиробничі витрати і списувати їх на виробничу собівартість продукції. При виникненні нерозподілених постійних ЗВВ, їх необхідно списувати на рахунок 90 незалежно від факту реалізації продукції або понесення інших “собівартісних “ витрат на протязі звітного періоду.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
