НАТАЛІЯ БЄЛЯЄВА,
менеджер департаменту аудиту ТОВ «Мазар Аудит», АССА, Київ
СКАЧАТИ ПАМ’ЯТКУ: АЛГОРИТМ ДІЙ, ЩОБ ЗАСТОСУВАТИ ПРРО
Сфера діяльності компанії — інтернет-торгівля. Замовлень у компанії дедалі більшає. Тож вона вирішила відкрити власний магазин. Для цього орендувала приміщення у великому торговельному центрі. Протягом ІІ кварталу 2020 року понесла витрати:
1) на розроблення концепції оформлення торговельного приміщення, а саме, логотип, колірне оформлення стін, дизайн вітрин і внутрішнього простору (працівники компанії виконали ці роботи самотужки);
2) послуги за договором з продюсерським центром:
- із розроблення слогана рекламної кампанії;
- створення рекламного відеоролика для телебачення;
- організації виступу медійної персони на відкритті магазину.
Під час складання річної звітності за МСФЗ між фіндиректором і бухгалтером виник спір, як обліковувати ці витрати.
На думку фіндиректора, ці витрати сприятимуть подальшому зростанню продажів і приноситимуть дохід щонайменше протягом строку дії договору оренди приміщення. Тому їх слід показати в бюджеті як нематеріальні активи, які списуватимуть рівномірно протягом дії договору оренди.
А головбух вважає, що понесені витрати слід класифікувати як рекламні і списати одноразово. Щодо витрат на створення відеоролика, то виняткові права на нього не реєстрували, тому витрати також слід визнати рекламними і показати у Звіті про прибутки та збитки.
Чия правда? Розв’яжемо спір.
Виходитимемо з того, що нематеріальний актив (НМА) визнають в обліку, якщо він відповідає (п. 18 МСФЗ (IAS) 38 «Нематеріальні активи»):
- визначенню НМА (п. 8—17 МСФЗ (IAS)38);
- критеріям визнання (п. 21—23 МСФЗ (IAS) 38).
Безумовно, компанія очікує, що витрати принесуть у майбутньому економічні вигоди, що є однією з умов визнання активу, в т. ч. НМА. Однак можливість отримати економічні вигоди — не визначальна умова, тому розберемо кожен вид витрат окремо.
Розроблення концепції оформлення торговельного приміщення
Витрати на розроблення концепції оформлення приміщення не відповідають визначенню ідентифікованих НМА (п. 12 МСФЗ (IAS) 38) і наявності контролю (п. 13 МСФЗ (IAS) 38). Актив визнають таким, що його можна ідентифікувати, якщо його «можна відокремити або відділити від організації і продати, передати, ліцензувати, надати в оренду або обміняти».
Оскільки концепція оформлення приміщення — невід’ємна частина стратегії конкретної компанії, її не можна використати окремо від цієї компанії. Крім того, можливість контролю за розробленою концепцією не оформили юридично (реєстрація виняткових прав). Тож потенційно ідеї концепції може використовувати будь-який відвідувач магазину на власний розсуд.
Ці витрати також не відповідають критерію визнання НМА в частині надійної оцінки первісної вартості (п. 21 МСФЗ (IAS) 38). Якщо детальний облік робочого часу відсутній, то неможливо розрахувати витрати на оплату праці працівників, які розробляли концепцію.
Тож в цьому разі слід застосовувати пункт 49 МСФЗ (IAS) 38 щодо гудвілу, створеного всередині організації, який не визнають активом.
Витрати на послуги продюсерського центру
Аудитор вважає, що розроблення рекламного слогана за своєю суттю ідентичне створенню торговельних марок, баз даних та інших статей, які «неможливо відокремити від витрат на розвиток бізнесу в цілому» (п. 64 МСФЗ (IAS) 38). Тому витрати слід класифікувати як рекламні.
У договорі з продюсерським центром процес створення відеоролика розділили на кілька етапів:
1) аналіз цільової аудиторії магазину;
2) вибір відповідної медійної персони;
3) написання тексту;
4) створення аудіовізуального супроводу;
5) запис тексту, що промовляє обрана медійна персона;
6) накладення запису тексту на аудіовізуальний супровід;
7) затвердження остаточної редакції відеоролика.
Щоб оцінити, чи відповідає критеріям визнання нематеріальний актив, який компанія створила власноруч, вона поділила процес створення активу на дві стадії: дослідження і розроблення (п. 52 МСФЗ (IAS) 38).
Витрати, які компанія понесла на стадії дослідження, не можна капіталізувати. В цьому разі перші два етапи належать саме до стадії дослідження, адже вони спрямовані на отримання нових знань і пошук альтернативних варіантів (п. 56 МСФЗ (IAS) 38).
Витрати, які понесли на стадії розроблення, капіталізують, якщо одночасно виконуються умови самостійного створення нематеріальних активів (п. 57 МСФЗ (IAS) 38):
- об’єкт технічно можна реалізувати;
- компанія має намір використовувати або продати об’єкт;
- компанія має можливість використовувати або продати об’єкт;
- передбачили спосіб, як отримати майбутні економічні вигоди;
- є достатньо ресурсів, щоб завершити розроблення;
- компанія може надійно оцінити витрати.
Отже, на стадіях 3—5 не виконуються умови про намір і спроможність компанії використовувати об’єкт, а також про спосіб отримати економічні вигоди. Оскільки окремо текст і аудіовізуальний супровід ролика не можна використати в економічній діяльності, то витрати на етапах 3—5 вважають витратами на дослідження і списують (п. 53 МСФЗ (IAS) 38).
Капіталізувати як НМА слід лише витрати на останніх двох стадіях (накладення запису тексту на аудіовізуальний супровід і затвердження остаточної редакції відеоролика).
Не варто забувати, що пункт 90 МСФЗ (IAS) 38 вимагає від компанії встановити строк корисного використання НМА, який у нашому випадку обмежений тривалістю рекламної кампанії на телебаченні, під час якої демонструватимуть відеоролик.
Витрати на організацію виступу медійної персони не капіталізують, оскільки вони не відповідають визначенню НМА щодо можливості їх ідентифікувати (п. 12 МСФЗ (IAS) 38) та контролювати (п. 13 МСФЗ (IAS) 38).
