У світі існує безліч професій необхідних для розвитку людства, але ми вважаємо, що ніхто не буде сперечатись, що однією із найважливіших професій у сучасному світі є саме професія бухгалтера. У статті поринемо в минуле, щоб дізнатися, яка ж історія виникнення бухгалтерського обліку, а також відповісти на запитання, хто такий бухгалтер
Жодне підприємство, компанія чи установа не може функціонувати без ведення бухгалтерського обліку. Скажімо так – це просто неможливо. Та і бухгалтерія на будь-якому підприємстві є тим відділом до якого працівники відносяться з особливою повагою. Воно й не дивно, адже основне завдання бухгалтера — вести бухгалтерський облік. Це дає можливість керівництву контролювати фінансові показники підприємства таким чином, щоб досягти найкращих результатів. А якщо додати, що до професії бухгалтера зараз висуваються не лише вимоги щодо оволодіння навичками роботи у бухгалтерській справі, а й знання законодавчої бази, вміння працювати з сучасними технічними засобами, стресостійкість та багато всього іншого. А, саме головне – чесність та порядність. Отож, спробуємо з’ясувати, коли ж саме зародилася професія бухгалтер, як вона трансформувалася протягом століть від свого виникнення до сьогодення.
Саме слово бухгалтер з’являється у XV ст. і має німецьке походження. Справа в тому, що всі фінансові операції записувались до великої товстої книги («Grossbuch»), а звідси, власне, походить і сам термін «бухгалтер» («Buchhalter», «Buch» - книга та «Нalter» - утримувач), тобто людина, що відповідала за записи та збереження даного документу, і вперше згадується в указі Імператора Священної Римської імперії Максиміліана І, в якому зазначено таке: «Наказуємо діловода нашої палати, довіреного і старанного писаря, що веде книгу, відтепер називати бухгалтером, яким повинен тепер бути Христофор Штрехер, а допомогу до нього додати писаря палати по імені Ульріха Мерінгера, який також повинен бути присутнім на усіх нарадах, що стосуються рахівництва. Видано в Інсбруку, 13 лютого 1498 року».
Зародження бухгалтерської справи, вочевидь, почалося із самого зародження людства — у первісні часи. Щоправда, скоріш за все, у зв’язку із відсутністю навичок лічби та низькою товарністю господарства, облік проходив в усній формі або із застосуванням яких небудь зарубок чи вузликів. Проте, більшість вчених сходяться до думки, що колискою бухгалтерії, все ж таки, слід вважати Стародавній Єгипет. Справа в тому, що з утворенням держави в Єгипті, приблизно у IV-ІІІ тис. до н. е., виникла необхідність підрахунку цінностей, збирання податків, організації громадських робіт. До нас дійшли стародавні папіруси із інвентарними списками рухомого та нерухомого майна. Більше того, у Єгипті існувала ціла школа писців, при чому статус їх у суспільстві був достатньо високим, а рахівників найвищої кваліфікації готували жреці при храмах, де були свої навчальні академії та бібліотеки. До нас, до речі, дійшов один із таких підручників, так званий папірус Ринда. У ньому були зібрані, в тому числі і задачі, що стосувались і бухгалтерської справи, наприклад, щодо заробітної плати робітникам. Подібного роду організація рахівництва виникає і у містах-державах Давнього Дворіччя та Індії. Цікаво справа була поставлена і в Китаї, де з’являється, навіть таке поняття як складський облік. Дещо неоднозначно розвивався бухгалтерський облік у Стародавній Греції. З одного боку, там не існувало такого державного штату писців, як наприклад, у Єгипті, але з іншого боку, тут з’являється звітність за державними видатками та прибутками, система матеріальної відповідальності. Ще більшого розвитку подібна система набуває у Стародавньому Римі, де у господарстві стало типовим використання пам’ятних книг для щоденних записів, що називались Меморіали. У державному ж рахівництві велися спеціальні книги – Бреваріуми, де відображався не тільки загальнодержавний кошторис, а й звітність по кожній провінції окремо.
Деякий занепад професії бухгалтера спостерігався в ранньому Середньовіччі. Це було пов’язано із занепадом Римської імперії та зародженням ранньосередньовічних держав у Західній Європі, які стояли лише на початку державотворчого процесу і не мали розвинутих господарських інституцій. Щоправда, тривало це недовго. Необхідність утримувати помістя, замки, монастирі, та що там казати, цілі графства та королівства відразу повертають актуальність системи обліку. Осіб, що виконували цю роботу називали аудиторами. Поступово починають з’являтися і певні правила ведення бухгалтерії. Всі прибутки та видатки записувались до спеціальних книг і велися з дотриманням певних вимог. Наприклад, всі записи мали виконуватись у хронологічному порядку, між записами не мало бути порожніх місць, буквений запис чисел тощо. Лідерство у розвитку бухгалтерської справи за доби Середньовіччя належало італійцям. Справа в тому, що італійські держави перші втягнулися в капіталістичні відносини, а товарно-грошове господарство вимагало суворого контролю над його діяльністю. Також свою роль відігравало те, що італійці були найближчими до римських традицій, де правові відносини, а особливо майнові, були на дуже високому рівні розвитку. Тому й не дивно, що досвід накопичений протягом Середньовіччя італійськими підприємцями, став джерелом для багатьох праць з рекомендаціями щодо ведення фінансового обліку. Переломним моментом вважається видання 10 листопада 1494 року «Трактату про рахунки і записи», що належав перу видатного італійського вченого Луки Пачолі. Ця праця фактично заклала основні принципи сучасного бухгалтерського обліку. Саме цей вчений вводить поняття «дебет» та «кредит», а, відповідно, і подвійної бухгалтерії, розробив класифікацію рахунків та багато чого іншого, що у модифікованому вигляді використовують у сучасній бухгалтерії.
Ще більшого розвитку бухгалтерська справа набула за Нової доби. Великі географічні відкриття стимулювали приплив до Європи грошової маси. Це в свою чергу призвело до стрімкого розвитку капіталістичних відносин, починаючи із ХV-XVI ст., а відкриття нових земель – активізацію торгівлі. Всі ці фактори ще більше впливали на вимоги до розвитку фінансового контролю. В принципі, можна сказати, що в цей час виникає і певна спеціалізація діяльності бухгалтерів. Частина бухгалтерів належали до науковців-теоретиків, які оволодівши професією заробляли тим, що упорядковували бухгалтерію різного роду підприємців. Інша частина займалася описами майна збанкрутілих підприємців або землевласників, яким необхідно було оформити юридично ці документи для передачі справи до суду. Третя категорія бухгалтерів займалася упорядкуванням майна та справ неплатоспроможних боржників, а також виступали гарантами кредиторів. Ще більшого поштовху бухгалтерській справі надав промисловий переворот, що розпочався в кінці ХVIII ст. та призвів, врешті-решт, до появи нових типів установ:
компаній відокремлених від власника,
акціонерних товариств,
фондових бірж.
Також значно зростає кількість біржових операцій та торгових оборотів. В даних умовах ставало просто неможливо контролювати фінансову діяльність без певного теоретичного підґрунтя та виокремлення ведення бухгалтерської справи в окрему наукову дисципліну. Це призвело до створення певних громадських об’єднань бухгалтерів. Перше з яких виникає в Единбурзі в 1854 році, а вже до кінця століття був сформований Інститут присяжних бухгалтерів Англії та Уельсу, куди входили подібного роду об’єднання. При них, за певну платню, надавали і бухгалтерську освіту.
У ХІХ ст. активно починає розвиватися бухгалтерська справа і на території України. Що стосується Західної України, то там за основу було взято німецький зразок, а у Наддніпрянській Україні – російський. Це було пов’язано з тодішнім розподілом українських земель між двома імперіями. Щоправда, після встановлення радянської влади після завершення Громадянської війни 1918-1921 років, роль професії бухгалтера дещо занепадає. Вона перетворилась на роль робітника апарату, що надає інформацію. Більше того, стає не дуже престижною та й малооплачуваною. Ситуація різко змінилася після розпаду СРСР та переходу України до капіталістичних відносин, що спричинило цілий бум на цю посаду. Професія бухгалтера стає однією із найпрестижніших у країні. Без бухгалтерії не може функціонувати жодне підприємство чи установа. За висококваліфікованого бухгалтера підприємці ладні боротися до останнього. На бухгалтера покладені величезні обсяги робіт:
контроль над різними видами фінансового обліку;
прийом та контроль фінансової документації;
проведення абсолютно всіх фінансових операцій, будь то чи різного роду розрахунки, чи нарахування заробітної плати, податки та інше.
Відповідно до цих вимог в Україні, відразу після набуття незалежності, почалося формування системи бухгалтерського обліку. Важливою подією у цьому процесі було прийняття Верховною Радою України закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року. За допомогою цього документу має реалізовуватись національна програма реформування бухгалтерського обліку в Україні. А дата 16 липня стала знаковою. Відтоді, в цей день, в нашій державі, традиційно святкується День бухгалтера. У світі ж Міжнародний день бухгалтера відзначають 10 листопада.
Жодне підприємство, компанія чи установа не може функціонувати без 
Деякий занепад професії бухгалтера спостерігався в ранньому Середньовіччі. Це було пов’язано із занепадом Римської імперії та зародженням ранньосередньовічних держав у Західній Європі, які стояли лише на початку державотворчого процесу і не мали розвинутих господарських інституцій. Щоправда, тривало це недовго. Необхідність утримувати помістя, замки, монастирі, та що там казати, цілі графства та королівства відразу повертають актуальність системи обліку. Осіб, що виконували цю роботу називали аудиторами. Поступово починають з’являтися і певні правила ведення бухгалтерії. Всі прибутки та видатки записувались до спеціальних книг і велися з дотриманням певних вимог. Наприклад, всі записи мали виконуватись у хронологічному порядку, між записами не мало бути порожніх місць, буквений запис чисел тощо. Лідерство у розвитку бухгалтерської справи за доби Середньовіччя належало італійцям. Справа в тому, що італійські держави перші втягнулися в капіталістичні відносини, а товарно-грошове господарство вимагало суворого контролю над його діяльністю. Також свою роль відігравало те, що італійці були найближчими до римських традицій, де правові відносини, а особливо майнові, були на дуже високому рівні розвитку. Тому й не дивно, що досвід накопичений протягом Середньовіччя італійськими підприємцями, став джерелом для багатьох праць з рекомендаціями щодо ведення фінансового обліку. Переломним моментом вважається видання 10 листопада 1494 року «Трактату про рахунки і записи», що належав перу видатного італійського вченого Луки Пачолі. Ця праця фактично заклала основні принципи сучасного бухгалтерського обліку. Саме цей вчений вводить поняття «дебет» та «кредит», а, відповідно, і подвійної бухгалтерії, розробив класифікацію рахунків та багато чого іншого, що у модифікованому вигляді використовують у сучасній бухгалтерії.
У ХІХ ст. активно починає розвиватися бухгалтерська справа і на території України. Що стосується Західної України, то там за основу було взято німецький зразок, а у Наддніпрянській Україні – російський. Це було пов’язано з тодішнім розподілом українських земель між двома імперіями. Щоправда, після встановлення радянської влади після завершення Громадянської війни 1918-1921 років, роль професії бухгалтера дещо занепадає. Вона перетворилась на роль робітника апарату, що надає інформацію. Більше того, стає не дуже престижною та й малооплачуваною. Ситуація різко змінилася після розпаду СРСР та переходу України до капіталістичних відносин, що спричинило цілий бум на цю посаду. Професія бухгалтера стає однією із найпрестижніших у країні. Без бухгалтерії не може функціонувати жодне підприємство чи установа. За висококваліфікованого бухгалтера підприємці ладні боротися до останнього. На бухгалтера покладені величезні обсяги робіт:
