Облік придбання, ремонту та списання РРО

Перш ніж придбати новий реєстратор розрахункових операцій (РРО) чи замінити старий, варто ознайомитися з переліком РРО, які наведені в Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій, затвердженому наказом ДФС від 27.04.2015 № 302. Такі моделі РРО та їх модифікації вітчизняного та іноземного виробництва відповідають вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, пройшли державну сертифікацію і дозволені для застосування під час здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (п. 1 Положення про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого постановою КМУ від 29.08.2002 № 1315).

Очікуваний строк корисного використання (експлуатації) РРО, найімовірніше, перевищуватиме один рік. Тому маємо справу з необоротним активом: основним засобом (ОЗ) або малоцінним необоротним матеріальним активом (МНМА) залежно від дотримання ліміту для визнання ОЗ. Зазвичай для уникнення розбіжностей між бухгалтерською та податковою амортизацією такий ліміт для визнання ОЗ встановлювали у розмірі 2500 грн. відповідно до підпункту 14.1.138 Податкового кодексу України (ПК). Утім, у цілях бухгалтерського обліку можна обрати й іншу величину (пп. 5.2 П(С)БО 7 «Основні засоби»). Ліміт для визнання ОЗ варто зазначити в обліковій політиці підприємства.

РРО — основний засіб

Зважаючи на нинішні ціни на РРО, новопридбаний пристрій, найімовірніше, належатиме до складу ОЗ та відображатиметься на субрахунку 104 «Машини та обладнання». Для того щоб узяти на баланс такий РРО, потрібно визначити його первісну вартість. Витрати, які формуватимуть первісну вартість ОЗ, «збирають» на субрахунку 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів». До таких витрат включають суму:

• сплачену постачальнику РРО (без непрямих податків);
• непрямих податків, які не підлягають відшкодуванню підприємству (актуально для неплатників ПДВ);
• вартості послуг з транспортування та налагодження РРО;
• інших витрат, які пов’язані з доведенням ОЗ до стану, придатного для використання (п. 8 П(С)БО 7).

Документальною підставою для введення РРО в експлуатацію слугуватиме Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (форма ОЗ-1). Для нового ОЗ також потрібно завести Інвентарну картку обліку основних засобів (форма ОЗ-6) та внести відповідну інформацію до Опису інвентарних карток по обліку основних засобів (форма № ОЗ-7).

Нарахування амортизації РРО відбувається щомісячно починаючи з місяця, наступного за тим, у якому його почали використовувати за своїм призначенням. Припиняють амортизувати РРО з місяця, наступного за місяцем вибуття РРО, переведення його на капітальний ремонт, консервацію тощо (п. 29 П(С)БО 7).

При амортизації РРО доцільно використовувати всі методи амортизації, передбачені для ОЗ згідно з пунктом 26 П(С)БО 7, окрім виробничого методу.

У бухгалтерському обліку підприємство самостійно визначає строк корисного використання РРО з урахуванням інтенсивності його експлуатації, морального зносу та інших факторів (п. 24 П(С)БО 7). Звісно, що величина строку корисного використання ОЗ впливатиме на суму амортвідрахувань та, відповідно, фінансовий результат, який для платників податку на прибуток виступає основою при розрахунку об’єкта оподаткування податком на прибуток (пп. 134.1.1 ПК). Тож такий строк має бути належним чином обгрунтованим.

Для платників податку на прибуток, які застосовуватимуть різниці згідно з розділом ІІІ ПК, РРО належатиме до 4-ї групи ОЗ з мінімальним строком амортизації два роки (пп. 138.3.3 ПК).

Витрати на ремонт ОЗ капіталізують або відносять до складу витрат. У бухгалтерському обліку капіталізації підлягають ті витрати, що призводять до збільшення економічних вигод, первісно очікуваних від використання ОЗ (п. 14 П(С)БО 7). Їх обліковують на субрахунку 152, а після закінчення ремонтних робіт цю операцію відображають проведенням: дебет субрахунку 104 з кредитом субрахунку 152. Документальною підставою для відображення такої господарської операції є Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів (форма № ОЗ-2).

Якщо ремонт здійснюють для підтримання РРО в робочому стані без зміни очікуваних майбутніх економічних вигод від його використання, то витрати на такий ремонт не капіталізують, а одразу включають до витрат підприємства.

Перед вибуттям ОЗ підприємство може перевести його до складу необоротних активів, утримуваних для продажу. У такому випадку його залишкову вартість списують на субрахунок 943 «Собівартість реалізованих виробничих запасів». Якщо ж цього не було зроблено, то залишкову вартість ОЗ списують проведенням: дебет субрахунку 976 «Списання необоротних активів» з кредитом субрахунку 104 «Машини та обладнання».

Додамо, що операція з ліквідації ОЗ за самостійним рішенням підприємства є об’єктом оподаткування ПДВ (пп. 14.1.191, п. 189.9 ПК).

РРО належить до МНМА

Якщо первісна вартість РРО не перевищить ліміту для визнан­ня ОЗ, то у підприємства виникне новий об’єкт МНМА. У такому разі РРО обліковуватимуть на субрахунку 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи». Правила формування первісної вартості таких активів тотожні тим, що встановлені для ОЗ.

До введення РРО в експлуатацію витрати, пов’язані з придбанням РРО та його доведенням до стану, придатного для використання, капіталізуються на субрахунку 153 «Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів». Вводити в експлуатацію МНМА пропонуємо на підставі Акта приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (форма ОЗ-1), адже для МНМА не затверджено спеціальних форм первинних документів. Також радимо застосовувати звичайну Інвентарну картку обліку основних засобів (форма ОЗ-6), для реєстрації якої використовують Опис інвентарних карток по обліку основних засобів (форма № ОЗ-7).

У цілях амортизації МНМА підприємство вправі скористатися одним із двох методів:

• у першому місяці використання об’єкта — 50% його вартості, яка амортизується, та решта 50% — у місяці його вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом;
• у першому місяці використання об’єкта — 100% його вартості (п. 27 П(С)БО 7).

Зі свого боку порадимо обрати другий варіант амортизації РРО. У такому випадку підприємство одразу ж спише первісну вартість РРО на витрати, а у випадку ліквідації РРО за самостійним рішенням платника ПДВ — однозначно не виникатиме обов’язок нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ (пп. 14.1.191, п. 189.9 ПК).