Немає наказу про звільнення: чи означає це, що працівник досі працює
Дізнавайтеся про зміни першими. Додайте «Головбух» в улюблені Google, щоб не пропустити найсвіжіші новини та роз’яснення

Відсутність наказу про звільнення сама по собі не підтверджує, що трудові відносини продовжувалися протягом усього спірного періоду. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.09.2026 у справі № 334/4905/25.
Що сталося
Працівницю офіційно прийняли на роботу у 2018 році. До квітня 2020 року вона отримувала зарплату, за неї сплачували страхові внески, а відомості про роботу були в трудовій книжці та формі ОК-5.
Із травня 2020 року працівниця на роботу не виходила, трудових обов'язків не виконувала та зарплати не отримувала. Водночас наказу про її звільнення не було.
У 2024 році вона звернулася до підприємства із заявою про звільнення, виплату заборгованості та видачу документів, а згодом — до суду.
Що вирішив Верховний Суд
ВС погодився з висновками судів про те, що самої відсутності наказу про звільнення недостатньо, щоб довести існування трудових відносин протягом спірного періоду.
Суди врахували сукупність обставин: чи виконувала працівниця трудову функцію, чи отримувала заробітну плату, чи забезпечував роботодавець умови праці та інші докази фактичного існування трудових відносин.
У цій справі після квітня 2020 року суди таких доказів не встановили. Сама працівниця підтвердила, що з травня 2020 року на роботу не виходила та трудових обов'язків не виконувала.
Важливо! Висновок ВС не означає, що роботодавець може не оформлювати припинення трудових відносин. Якщо працівник перестав виходити на роботу, роботодавцю потрібно з'ясувати та документально зафіксувати причини відсутності й за наявності законних підстав належно оформити припинення трудових відносин.
Так само відсутність страхових нарахувань у формі ОК-5 сама по собі не доводить звільнення працівника. У спорі суд оцінює всі докази в сукупності.
Джерело: Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради, постанова Верховного Суду від 21.09.2026 у справі № 334/4905/25
