Виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи за наймом вважається сумісництвом.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Сумісники, крім відпустки за основним місцем роботи, мають право отримати її і на роботі за сумісництвом.
Відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.
Щорічні відпустки повної тривалості надаються сумісникам до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на підприємстві та за їх бажанням одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.
Якщо тривалість відпустки, наданої підприємством, на якому працівник працює за сумісництвом, менша ніж тривалість відпустки за основним місцем роботи, йому за його бажанням в обов’язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи.
Прес-служба Управління Держпраці в Івано-Франківській області