Підписуйтесь на телеграм-канал «Головбух. Новини»! Тут про зміни без спамуДержавна регуляторна служба України оприлюднила свою позицію щодо можливості проведення органами державного нагляду (контролю) перевірок суб’єктів господарювання без наявності затверджених та оприлюднених на їх власних офіційних веб-сайтах уніфікованих форм актів, в яких передбачаються переліки питань залежно від ступенів ризику.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі – Закон про контроль) суб’єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право не допускати посадових осіб органу контролю до перевірки, якщо органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику.
Відповідно до частини другої статті 5 Закону про контроль уніфіковані форми актів з переліком питань затверджуються органом державного нагляду (контролю) та оприлюднюються на його офіційному веб-сайті протягом 5 робочих днів з дня затвердження у порядку, визначеному законодавством.
Аналіз зазначених норм законодавства приводить до висновку, що наявність затверджених та оприлюднених на власних офіційних веб-сайтах уніфікованих форм актів з переліком питань є однією з умов, що уможливлюють проведення перевірок, а також, що вихід на перевірку органів державного нагляду, які не мають затверджених та оприлюднених уніфікованих форм актів з переліком питань, не відповідатиме вимогам законодавства.
Такі дії органів державного нагляду не відповідатимуть вимогам законодавства навіть у випадку, якщо в цих органах затверджені уніфіковані форми актів, в яких передбачаються переліки питань, але вони не оприлюднені на офіційних веб-сайтах.
Уніфіковані форми актів з переліком питань повинні бути оприлюднені на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, та не потребують додаткового оприлюднення на веб-сайтах його територіальних органів.
На думку ДРС, зазначені вимоги поширюються не тільки на центральні органи виконавчої влади, як органи державного нагляду (контролю), а й на інші органи державного нагляду (контролю) визначені статтею 1 Закону про контролю.
