Відповідно до частини другої статті 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII за громадянами України, які призвані, зокрема, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності.
Водночас статтею 119 Кодексу законів про працю України передбачено, що на час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі — Закон № 2464) передбачено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців та найманих працівників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно із Законом України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР (далі — Закон № 108).
Статтею 2 Закону № 108 визначено структуру заробітної плати, яка включає, зокрема, основну та додаткову заробітну плату. Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад установлені норми за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, що включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
При розрахунку єдиного внеску на суму заробітної плати працівника, призваного в середині місяця на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, таку заробітну плату слід розглядати за видами виплат, як суму основної та додаткової заробітної плати застрахованої особи, тобто основну заробітну плату за фактично відпрацьований час зазначеного працівника та його додаткову заробітну плату у вигляді гарантійних виплат (середнього заробітку).
Відповідно до статті 8 Закону № 2464 якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.
Отже, якщо сума нарахованої заробітної плати не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який вона нараховується, то підприємство має нараховувати єдиний внесок виходячи із законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати.
Якщо сума нарахованої заробітної плати дорівнює або перевищує розмір мінімальної заробітної плати, сума єдиного внеску розраховується із фактично нарахованої заробітної плати.
При цьому утримання єдиного внеску із заробітної плати найманого працівника здійснюється з фактично нарахованої зарплати.
