Нацбанк пояснив, що електронний платіжний засіб (ЕПЗ) — інструмент доступу до рахунку, який використовують для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку, зокрема, для оплати вартості товарів і послуг (п 1.4 ст 1 та ст 21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III; далі — Закон № 2346).
Документ за операцією із застосуванням ЕПЗ (квитанція платіжного термінала) — це документ, що підтверджує виконання операції із використанням ЕПЗ. На підставі цього документу формують відповідні документи на переказ чи зараховані кошти на рахунки (п. 1.5 ст. 1 та ст. 25 Закону № 2346).
Тобто, квитанція платіжного термінала лише підтверджує ініціювання переказу коштів з рахунку держателя ЕПЗ, а не факт продажу товару (отримання послуг).
Тому при використанні ЕПЗ для оплати вартості товарів квитанція платіжного термінала не є розрахунковим документом у розумінні Законів України:
- «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі — Закон № 265);
- «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII.
Такої ж думки і податківці. Вони також посилаються на норми статті 1 Закону № 2346, в якому надали визначення термінів:
- документ за операцією із застосуванням ЕПЗ;
- ЕПЗ;
- платіжний термінал.
Виходячи з цього роблять висновок, що квитанція платіжного терміналу (копія такої квитанції) не є розрахунковим документом у розумінні Закону № 265.
Лист НБУ від 28.11.2019 № 57-0007/62082
