Роботодавець, має право, але не зобов’язаний розірвати трудовий договір з працівником, який через хворобу (загальне захворювання) відсутній на роботі більше чотирьох місяців підряд.
Але, для того щоб скористатися цією підставою для звільнення, непрацездатність працівника має тривати більше чотирьох місяців підряд.
Якщо працівник вийшов на роботу хоча б на один день або між лікарняними листами узяв щорічну відпустку чи відпустку «за свій рахунок» тощо, перебіг 4-місячного строку уривається. Підсумовувати періоди нез’явлення на роботу внаслідок тимчасової непрацездатності, тривалість яких менше чотирьох місяців, не можна.
Строк не виходу на роботу має спливти повністю. Закінченням цього строку слід вважати відповідний день четвертого місяця з моменту, коли працівник не з’явився на роботі у зв’язку з хворобою.
Також, при звільненні працівника роботодавцю потрібно мати докази того, що звільнення працівника — це виробнича необхідність. Під виробничою необхідністю розуміють таку ситуацію, при якій заміщення непрацездатного працівника є необхідним — неможливо ні перерозподілити обов’язки хворого між іншими працівниками, ні прийняти іншого працівника на період його хвороби. Інакше звільнення суд може визнати неправомірним. У випадку якщо працівник є членом профспілки необхідно отримати згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення на підставі пункту 5 частини 1 статті 40 КЗпП.
За інформацією Держпраці у Дніпропетровській області
