Супертаблиця для розрахунку середньої зарплати Скачати⋙
Державна служба зайнятості нагадує працюючим офіційно за трудовим договором про гарантії реалізації ними права на відпочинок:
1. Обмеження тривалості робочого часу та його скорочення у деяких випадках.
Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень (ст. 50 КЗпП). При цьому стаття 51 КЗпП регулює питання скороченого робочого часу. У цьому випадку тижнева тривалість робочого часу є коротшою, проте це не повинно зменшувати заробіток. Скорочена тривалість робочого часу встановлюється для:
а) неповнолітніх працівників;
б) для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці (за умови віднесення роботи до такої, що виконується в шкідливих умовах, і підтвердження цього результатами атестації робочих місць).
Законодавством визначена скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів тощо). При роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину (ст. 54 КЗпП), а окремі категорії осіб не можуть залучатись до такої роботи (ст. 55 КЗпП). При застосуванні особливих режимів роботи (підсумований облік робочого часу) має дотримуватися загальне обмеження робочого часу.
2. Винятковий порядок залучення до надурочних робіт.
За нормами КЗпП роботодавець може застосовувати надурочні роботи лише у виняткових випадках (ст. 62), при наявності дозволу профспілки (ст. 64 КЗпП) й за умови здійснення підвищеної оплати (ст. 106 КЗпП). Як слідує зі статті 63 КЗпП, до надурочних робіт заборонено залучати окремі категорії осіб (зокрема, вагітних жінок; жінок, які мають дітей віком до 3 років; неповнолітніх осіб), а залучати до надурочних деяких інших працівників можна лише за їх згоди (наприклад, матерів з дітьми віком від 3 до 14 років).
3. Надання перерв і міжзмінного відпочинку.
Працівникам надають перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше 2 годин (ст. 66 КЗпП). Певним категоріям працівників надають перерви, що включають до робочого часу:
а) особам, які працюють у холодну пору року на відкритому повітрі й вантажникам гарантуються спеціальні перерви для обігрівання і відпочинку (ст. 168 КЗпП);
б) жінкам, що мають дітей віком до 1,5 року, надаються додаткові перерви для годування дитини (ст. 183 КЗпП).
Відповідно до статті 59 КЗпП, тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід).
4. Забезпечення щотижневого відпочинку й заборона роботи у вихідні.
Стаття 67 КЗпП гарантує право на безперервний щотижневий відпочинок: при п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні – один вихідний день. Святкові й неробочі дні визначені у статті 73 КЗпП. Відповідно до статті 71 Кодексу заборонена робота у вихідні дні й встановлено винятковий порядок залучення до праці у такі дні. Роботодавець повинен дотримуватися практично тих самих формальностей, які передбачені для надурочних робіт (отримання згоди профспілки, наявність певних надзвичайних обставин і т.д.).
5. Можливість використання різних видів відпусток.
Види оплачуваних відпусток:
а) щорічні відпустки:
- основна відпустка;
- додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;
- додаткова відпустка за особливий характер праці;
- інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;
б) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням;
в) творча відпустка;
г) відпустка для підготовки та участі в змаганнях;
д) соціальні відпустки:
- відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами;
- відпустка у зв'язку з усиновленням дитини;
- додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;
е) додаткова відпустка окремим категоріям громадян (учасникам бойових дій) та постраждалим учасникам Революції Гідності.
