Чинне законодавство не виключає можливості того, що з урахуванням інтересів роботодавця другий вихідний день може припадати на будь-який день тижня і не обов’язково повинен передувати неділі або слідувати за нею.
Другий вихідний день при п’ятиденному робочому тижні має визначатися графіками роботи роботодавця або його окремих структурних підрозділів, або окремих категорій працівників і, як правило, має надаватися підряд із загальним вихідним днем.
Графіки роботи мають бути погодженими з профспілкою.
Але виникає питання — чи законно надавати вихідні дні в різні дні тижня?
Статтею 69 КЗпП встановлено, що в організаціях, зупинення роботи яких неможливе з виробничо-технічних умов або через необхідність безперервного обслуговування населення, а також на вантажно-розвантажувальних роботах, пов’язаних з роботою транспорту, вихідні дні надають в різні дні тижня почергово кожній групі працівників згідно з графіком змінності.
Порядок чергування працівників в змінах має визначатись правилами внутрішнього трудового розпорядку. Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися через кожний робочий тиждень в години, визначені графіками змінності (ст. 58 КЗпП).
Графіки змінності складають і доводять до відома працівників не пізніше, ніж за один місяць до введення їх в дію (п. 13 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників та службовців підприємств, установ, організацій, затверджених постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1984 № 213).
Тож, вихідні дні для працівників визначають відповідно до графіка роботи організації, а в безперервно діючих організаціях відповідно до графіка змінності.
При складанні графіків змінності слід враховувати вимоги статті 70 КЗпП щодо тривалості щотижневого безперервного відпочинку, згідно з якими тривалість безперервного щотижневого відпочинку має становити не менше ніж 42 години.
За інформацією Держпраці в Одеській області
