Відповідно до абзацу другого пункту 1 частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2010 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI із змінами та доповненнями (далі — Закон № 2464), платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців).
Працівники — громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлене міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, є платниками ЄСВ (абз. другий п. 2 ч. першої ст. 4 Закону № 2464).
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
Базою нарахування ЄСВ для зазначених платників є суми нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 ч. першої ст. 7 Закону № 2464).
Водночас відповідно до пунктів 7, 8 Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики, затвердженого постановою КМУ від 07.06.1999 № 992, учні, слухачі учбових закладів, які згідно з договором, укладеним між професійно-технічним навчальним закладом та підприємством, проходять виробничу практику та виробниче навчання на підприємстві, не включаються до складу (списку) і штатного розпису працівників підприємства.
Згідно зі статтею 29 Закону України «Про професійно-технічну освіту» від 10.02.1998 № 103/98-ВР зі змінами і доповненнями, учні, слухачі професійно-технічних навчальних закладів під час виробничого навчання і виробничої практики на виробництві виконують роботи відповідно до навчальних планів і програм і тривалість їх роботи повинна відповідати часу, визначеному робочими навчальними планами, програмами, і не перевищувати тривалість робочого часу, встановленого законодавством для відповідної категорії працівників.
Оскільки зазначені відносини не є трудовими, а трактуються як навчально-виробничий процес, то необхідності в укладанні строкових трудових договорів на період проходження виробничої практики немає. Тож між підприємством, що надає робочі місця, і учнями, що проходять виробничу практику, договірні відносини не виникають, тому роботодавці по відношенню до практикантів — учнів професійно-технічних навчальних закладів не є страхувальниками, а практиканти — не є застрахованими особами.
Оскільки учні, які проходять виробничу практику, не є штатними працівниками підприємства, а отже, не перебувають з ним у трудових відносинах, то заробітна плата, яка виплачується їм при проходженні виробничої практики, не є базою нарахування та утримання ЄСВ.
