Мінекономрозвитку відзначило дискусійність та законодавчу неузгодженість щодо питання встановлення ціни внутрішньоукраїнських договорів в еквіваленті іноземної валюти.
Так, Цивільний кодекс України встановлює, що грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо в зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в інвалюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. Але якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або чинним законодавством.
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
Згідно з Господарським кодексом України грошові зобов’язання можуть бути виражені в інвалюті, лише якщо законодавство дозволяє суб’єктам господарювання проводити розрахунки між собою в інвалюті.
Закон України «Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012 № 5007-VI вимагає встановлювати ціни на товари для їх реалізації в Україні, виключно у нацвалюті, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною, та постановами КМУ.
Застосування інвалюти при внутрішньодержавному регулюванні тарифів наразі передбачено лише на окремі транспортні послуги (послуги портів, аеропортів, управління повітряним рухом, міжнародні залізничні перевезення), які здебільшого надаються нерезидентам. Адже встановлення тарифів за ці послуги у гривні та постійні курсові коливання можуть негативно позначитись на обсягах експорту транспортних послуг та ЗЕД-зв’язках.
На можливість установлення грошового еквівалента ціни зобов’язань в інвалюті у господарських відносинах указує і судова практика.
Повне або часткове копіювання матеріалу дозволено лише за умови посилання на портал «Головбух24»
