Верховний Суд України роз’яснив, як розраховуються лікарняні у разі, якщо нічна зміна розпочинається першого дня, коли працездатність ще не відновлена, а закінчується наступного дня — у день, коли працівнику слід стати до роботи. За таких обставин, на думку суду, розрахунок страхових виплат та оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця застрахованим особам проводиться відповідно до середньої заробітної плати (доходу) за відпрацьований час або за один календарний день. Саме так передбачено пунктом 13 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 № 1266 (далі — Порядок № 1266).
Зокрема, у справі, яка розглядалася, було встановлено, що колективним договором між власником та головою профспілкового комітету затверджено внутрішній трудовий розпорядок підприємства-позивача, який містить інформацію про дату роботи бригад, зміну, тривалість зміни, час її початку і закінчення, порядок чергування працівників у змінах. У графіках роботи години нічної зміни зазначені у день її початку та відображені як «Н» без розбивки на день початку/день кінця нічної зміни. Але у розшифруванні літерних та цифрових кодів графіка зазначено години нічної зміни і години перерви, з яких видно, що нічна зміна припадає на два календарних дні (з 19.00 до 7.00). Такий облік робочого часу не є підсумованим, або таким, що ведеться в годинах.
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
А пунктом 13 Порядку № 1266 передбачено, що у випадках, не пов’язаних із застосуванням підсумованого обліку робочого часу або обліку робочого часу в годинах, для розрахунку страхових виплат та оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця застосовується середньоденна заробітна плата (дохід) за відпрацьований час або за один календарний день.
Доводи ж територіального відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності щодо того, що підприємства повинні компенсувати втрачений заробіток за пропущені через хворобу робочі години протягом зміни лише у тій частині, що припадає на період непрацездатності, визнано помилковими.
