Підприємство надає послуги з переробки давальницької сировини нерезиденту. Через відсутність сировини підприємство змушене було простоювати в серпні та вересні 2013 року. Чи враховується у складі податкових витрат та чи відображається в річній декларації з податку на прибуток виплачена заробітна плата працівникам, зайнятим у виробництві за період вимушеного простою підприємства?
Так, враховується.
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
Простій — це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (ст. 34 Кодексу законів про працю України; КЗпП).
Згідно зі статтею 113 КЗпП час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з підприємством, включаються до складу податкових витрат цього підприємства (п. 142.1 Податкового кодексу України; ПК).
При цьому витрати на оплату праці, прямо пов’язані з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг, відносяться до собівартості (п. 138.8 ПК).
Оскільки заробітна плата працівників, виплачена за час вимушеного простою підприємства, не може бути безпосередньо віднесена до конкретного об’єкта витрат, то такі витрати не включаються до складу прямих витрат на оплату праці, що формують собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Однак при обчисленні об’єкта оподаткування податком на прибуток враховуються інші витрати господарської діяльності, до яких розділом ІІІ Податкового кодексу прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу податкових витрат (пп. 138.12.2 ПК).
Так, згідно з підпунктом 153.2.6 ПК податкові витрати, понесені за операціями з давальницькою сировиною, визнавались у розмірі, що не перевищував доходи, отримані від здійснення таких операцій. Такі витрати мали охоплювати всі витрати, що підлягають урахуванню в податковому обліку у зв’язку зі здійсненням відповідної операції, у т. ч. і витрати на оплату праці.
У ситуації, що розглядається, заробітна плата виплачувалась у період дії зазначеного обмеження. Але в цьому періоді операції з давальницькою сировиною підприємством не проводились. Звертаємо увагу, що заробітна плата виплачувалась не за здійснення (чи не здійснення) давальницьких операцій, а тому, що чинне трудове законодавство зобов’язує роботодавця виплачувати заробітну плату своїм працівникам за час простою не з їх вини. При цьому збитки, не пов’язані із застосуванням обмежень підпункту 153.2.6 ПК, дозволені Податковим кодексом.
Враховуючи зазначене, на нашу думку, заробітна плата, виплачена за період вимушеного простою підприємства в серпні–вересні 2013 року працівникам, зайнятим у виробництві продукції з давальницької сировини, має враховуватись у складі інших податкових витрат і відображатись у річній декларації з податку на прибуток підприємства.
