Верховний Суд України, на відміну від судів попередніх інстанцій, не ставить істотність заявленої суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в залежність від розміру середнього заробітку працівника. Адже зменшення судом середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні можливе лише в разі наявності спору між сторонами про розмір належних до виплати сум при звільненні працівника.
Нагадаємо, що згідно зі статтею 117 Кодексу законів про працю України (КЗпП) у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинне виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене вище відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи — по день постановлення рішення. Та за умови, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
У разі непроведення розрахунку у зв’язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. У разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила в заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
У свою чергу, суди попередніх інстанцій при розгляді цієї справи не врахували, що між працівником та роботодавцем відсутній спір про розмір належної працівнику до виплати згідно зі статтею 44 КЗпП вихідної допомоги. А тому дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру відшкодування за час затримки розрахунку після її звільнення.
Отже, можливість зменшення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у зв’язку з істотністю суми заборгованості порівняно із середнім заробітком позивачки не грунтується на вимогах закону.
