Діючим законодавством України дозволяється застосовувати вексельну форму розрахунків з нерезидентами за поставлені товари.
Можливість виставлення векселя на користь постачальника-нерезидента при імпортних операціях резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, передбаченастаттею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР.
Резиденти можуть видати переказний вексель в іноземній або національній валюті для розрахунків з нерезидентами. При цьому умови проведення таких розрахунків між резидентом та нерезидентом обов’язково відображаються у відповідному зовнішньоекономічному контракті (ст. 9 Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 № 2374-III; далі — Закон № 2374).
Видавати переказні векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари (ст. 4 Закону № 2374).
Окремі валютні операції, які підпадають під режим ліцензування, здійснюються на підставі індивідуальних або генеральних ліцензій, які видає Нацбанк (п. 1 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93; далі — Декрет № 15-93).
Оскільки у даному випадку виставляється переказний вексель, платником по якому є третя особа-резидент, яка має зобов’язання перед резидентом-векселедавцем, слід врахувати таке.
Не потребують індивідуальної ліцензії операції з платежів у іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов’язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт (пп. «а» п. 4 ст. 5 Декрету № 15-93).
Оскільки третя особа-резидент не має зобов’язань перед нерезидентом стосовно оплати товарів, то вона повинна оплатити вексельну суму в іноземній валюті нерезиденту при пред’явленні векселя до оплати. Тому для здійснення такої валютної операції потрібно отримати індивідуальну ліцензію НБУ.
