Вищий адміністративний суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність визнання протиправними дій податкового органу щодо призначення виїзної документальної позапланової перевірки підприємства та скасування наказу про її проведення.
Так як цей наказ про проведення позапланової перевірки було видано на момент
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
проведення аналогічної перевірки, що не передбачено нормами Податкового кодексу України (ПК).
Крім цього, відповідно до норм податкового законодавства в даному випадку наказ на проведення перевірки міг мати місце лише тоді, коли б його було прийнято податковим органом вищого рівня.
Разом з тим контролюючий орган порушив вимоги пункту 102.1 ПК, відповідно до яких податкова має право самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених ПК, але не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом. Коли ж така податкова декларація була надана пізніше, — за днем її фактичного подання.
Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Проаналізувавши всі матеріали у справі суди дійшли до висновку, що податковий орган порушив норми, встановлені чинним законодавством, оскільки мав право призначити проведення виїзної документальної позапланової перевірки підприємства лише за 1095 днів, що передують призначенню перевірки.
