Вищий господарський суд України розглянув деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань, а саме:
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
- строк виконання грошового зобов’язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, чітко встановлений спеціальною нормою права (покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього). Тому загальні положення про купівлю-продаж не застосовуються до таких спірних правовідносин;
- порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів не є дією непереборної сили, внаслідок якої боржник може бути звільнений від відповідальності за порушення грошового зобов’язання;
- ухилення боржника від одержання на підприємстві зв’язку листа, що містив вимогу про виконання грошового зобов’язання (відмова від його прийняття, нез’явлення на зазначене підприємство після одержання повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа), не дає підстав вважати вимогу непред’явленою;
- чинним законодавством дозволено одночасне стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов’язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності;
- за прострочення платежу за договором може бути стягнуто пеню, сума якої не може перевищувати встановлений законом граничний розмір. Розмір пені обчислюється на підставі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, не зважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені. Розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, може бути зменшений за рішенням господарського суду;
- розмір пені за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги визначається відповідно до законодавства про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги. Законодавчі норми щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань до таких правовідносин не застосовуються;
- застосування пені не виключає одночасного нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, оскільки стягнення відповідних відсотків не є ні видом забезпечення виконання зобов’язань, ані штрафною санкцією;
- наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання;
- чинне законодавство не забороняє виражати у договорі грошові зобов’язання в інвалюті. Але це унеможливлює урахування розрахованого Держстатом індексу інфляції для обгрунтування вимог, пов’язаних зі знеціненням валюти боргу.
