Держава визнає право осіб з інвалідністю на працю нарівні з іншими, яке включає право на отримання можливості заробляти собі на життя працею, яку особа з інвалідністю вільно вибрала чи на яку вона вільно погодилась, в умовах, коли ринок праці та виробниче середовище є відкритими, інклюзивними та доступними для осіб з інвалідністю (ст. 27 Конвенції про права осіб з інвалідністю).
Якщо особа з інвалідністю вирішила працевлаштуватись, їй необхідно надати роботодавцю такі документи:
- паспорт або інший документ, що посвідчує особу;
- трудову книжку;
- документ про освіту;
- довідку медико-соціальної експертної комісії;
- виписку з акта-огляду медико-соціальної експертної комісії, де вказані строк, група інвалідності та її причина;
- індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, яка є обов’язковою для виконання всіма роботодавцями.
Підприємства, установи, організації, фізособи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, надавати держслужбі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соцзахисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю (ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII).
Урядовці запропонували компенсувати витрати на допоміжні засоби, які підприємства закуповують, щоб облаштовувати робочі місця для новоприйнятих працівників з інвалідністю. Хто з роботодавців може отримати компенсацію, на яких умовах і які документи підготувати, пояснює експерт
