Від звітності до обліку: що треба знати новоствореному експортеру

Згідно з вимогами чинного законодавства підприємства складають фінансову, податкову, статистичну та решту видів звітності.

Податкова звітність

Новостворене підприємство, яке обрало загальну систему оподаткування та зареєструвалося платником ПДВ, в обов’яз­ковому порядку має подавати до податкового органу таку звітність:

• декларацію з податку на прибуток: вперше новостворений платник має подати річну декларацію за 2015 рік. Авансові внески у 2015 році не сплачує, а якщо за результатами 2015 року податкові доходи перевищать 20 млн. грн., авансові внески сплачуватиме щомісячно у наступному році;
• декларацію з ПДВ — щомісячно;
• податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формою № 1ДФ — щоквартально. Розрахунок за формою № 1ДФ призначений не лише для відображення податку на доходи фізичних осіб, а й військового збору;
• звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загально­обов’язкове державне соціальне страхування — щомісячно.

Подання підприємством іншої податкової звітності залежить, зокрема, від наявності майна, особливостей здійснення статутної діяльності тощо.

Умови оподаткування майна, яке перебуває у власності підприємства, визначені розділом XII Податкового кодексу України (ПК). Об’єктами оподаткування є житлова та/або нежитлова нерухомість, легкові автомобілі, які використовувалися до п’яти років і мають об’єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., земельні ділянки. Якщо зазначені об’єкти є власністю підприємства, у такому разі воно може стати платником таких податків, як податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортний податок; плата за землю, яка справляється у вигляді земельного податку та орендної плати. Причому платниками земельного податку є як власники земельних ділянок або земельних часток (паїв), так і землекористувачі. А платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Крім того, підприємство може бути платником таких податків (зборів):

• акцизний податок — справляється згідно з розділом VI ПК у разі якщо вироблення підакцизних товарів (продукцію) на митній території України, у т. ч. з давальницької сировини, або у разі ввезення підакцизних товари (продукцію) на митну територію України;
• екологічний податок — справляється згідно з розділом VIІІ ПК у разі здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення; скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти; розміщення відходів;
• рентна плата за спеціальне використання води. Звертаємо увагу, що у разі використання для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб підприємство не є платником рентної плати за спеціальне використання води (п. 255.2 ПК).

Також підприємства, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, подають до податкового органу декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами (декларація про валютні цінності), форму якої затверджено наказом Мінфіну від 25.12.1995 № 207. Обов’язковість декларування валютних цінностей та іншого майна резидента, що перебуває за межами митної території України, передбачає стаття 9 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93.

Декларацію про валютні цінності подають у випадку, коли валютні кошти або майно знаходяться за межами України, у т. ч. з порушенням встановлених законодавством строків розрахунків в сфері ЗЕД. Відповідно, декларацію про валютні цінності не подають у разі відсутності коштів та майна за межами України, та у разі якщо розрахунки здійснюються у встановлені законодавством строки, і заповнюється тільки V розділ цієї декларації.

Звертаємо увагу, що строки розрахунків за експортно-імпортними операціями вкотре обмежено до 90 календарних днів згідно з постановою Правління НБУ «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 03.06.2015 № 354 (далі — Постанова № 354).

Зовнішньоекономічні господарські операції з нерезидентами можуть визнавати контрольованими. У такому разі до податкового органу раз на рік, до 1 травня року, що настає за звітним, подають в електронному вигляді звіт про контрольовані операції.

Нагадаємо, що зазначений статус виникає за наявності певних критеріїв, встановлених статтею 39 ПК.

По-перше, це можливо лише у відносинах між платником-резидентом і його пов’язаною особою-нерезидентом, або якщо експорт товарів здійснюється через комісіонера-нерезидента.

По-друге, операції визнаються контрольованими, якщо одночасно виконують такі умови (пп. 39.2.1.7 ПК):

• річний дохід підприємства від будь-якої діяльності перевищує 50 млн. грн. (за вирахуванням непрямих податків);
• річний обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом перевищує 5 млн. грн. (за вирахуванням непрямих податків).

Статистична звітність

Статистичну звітність подають органам державної статистики для проведення статистичних спостережень. Форми статистичної звітності затверджує Державна служба статистики України.

Наголосимо, що перелік форм державних статистичних спостережень на 2015 рік затверджено наказом Держстату від 19.12.2014 № 398.

Порушення порядку подання або використання даних державних статистичних спостережень спричиняє відповідальність, встановлену статтею 186-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення. За неподання органам держстатистики даних або подання їх недостовірними, не в повному обсязі, не за формою, передбаченою звітно-статистичною документацією, чи із запізненням, накладається штраф на посадових осіб від 10 нмдг до 15 нмдг.

Серед найпоширеніших звітів, які подають в органи держстатистики усі суб’єкти господарювання, є звіти з праці. Їх надають за формами № 1-ПВ (місячна) та № 1-ПВ (квартальна). Раз на рік передбачено звітування про кількість працівників, їхній якісний склад та професійне навчання (форма № 6-ПВ).

Підприємства, які мають на балансі основні засоби, подають «Звіт про наявність і рух основних засобів, амортизацію» за формою № 11-ОЗ (річна). У разі здійснення зовнішньої торгівлі товарами подають такі форми статистичної звітності: № 5-ЗЕЗ (місячна), № 14-ЗЕЗ (квартальна). А при зовнішній торгівлі послугами подається форма № 9-ЗЕЗ (квартальна).

Фінансова звітність

Фінансову звітність підприємства мають подавати і податковим органам, і органам державної статистики. Такий обов’язок установлюють пункт 2 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2000 № 419, та пункт 46.2 ПК.

Нагадаємо, що відповідно до НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фі­нансової звітності» до фінансової звітності належать:

• Баланс (Звіт про фінансовий стан) (ф. № 1);
• Звіт про фінансові результати підприємства (Звіт про сукупний дохід) (ф. № 2);
• Звіт про рух грошових коштів (ф. № 3);
• Звіт про власний капітал (ф. № 4);
• Примітки до фінансової звітності.

Особливості обліку валютної виручки

Позаяк новостворене підприємство буде проводити розрахунки за експортно-імпортними операціями в іноземній валюті, слід пам’ятати, що в обліку такі операції відображають з урахуванням вимог П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів». Особливістю розрахунків в іноземній валюті є виникнення курсових різниць.

Визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюють відповідно до пунктів 7, 8 П(С)БО № 21.

У разі якщо першою подією є відвантаження товару нерезиденту, в обліку підприємства-резидента виникає дебіторська заборгованість, яку вважають монетарною статтею балансу. Визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводять на дату здійснення господарської операції та на дату балансу.

У разі якщо першою подією є отримання авансу, у підприємства виникає кредиторська заборгованість перед нерезидентом за оплаченим, але не відвантаженим товаром. Таку заборгованість вважають немонетарною статтею балансу. А немонетарні статті відображають за валютним курсом на початок дня дати здійснення операції, і вони не підлягають перерахунку на дату балансу.

Відповідно до змін, внесених постановою Правління НБУ від 19.03.2015 № 194 до Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління НБУ від 12.11.2003 № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют та банківських металів, стосовно яких передбачено щоденне встановлення офіційного курсу, встановлюється наприкінці робочого дня та починає діяти з наступного робочого дня.

Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображають у складі інших операційних доходів (витрат) на таких субрахунках бухгалтерського обліку:

• 714 «Дохід від операційної курсової різниці»;
• 945 «Втрати від операційної курсової різниці».

Розглянемо окремо особливості оподаткування експортно-імпортних операцій ПДВ.

При нарахуванні податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ попередня (авансова) оплата вартості товарів, що вивозяться за межі митної території України чи ввозяться на митну територію України, не змінює значення сум ПДВ, які відносяться до податкового кредиту або податкових зобов’язань платника податку, такого експортера або імпортера (п. 187.11 ПК).

Датою виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ є дата підтвердження факту вивезення (ввезення) товарів за межі митної території України (на митну територію України), що підтверджує митна декларація. Для послуг — дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг (акт про надання послуг).

Також нагадаємо про ставки ПДВ, які застосовуються у зазначених операціях.

При імпорті товарів та послуг, на які не поширюються вимоги статей 196 та 197 ПК щодо неоподаткування чи звільнення від оподаткування, застосовують основну ставку ПДВ — 20%.

При експорті товарів застосовують нульову ставку ПДВ. А в разі експорту послуг нульову ставку ПДВ застосовують не завжди. Ставка ПДВ у такому разі залежить від місця постачання послуг і визначається за правилами, встановленими у статті 186 ПК.

Постановою № 354, крім обмеження строку розрахунків за експортно-імпортними операціями до 90 календарних днів, НБУ встановив також вимогу щодо обов’язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) надходжень виручки в іноземній валюті у розмірі 75%. Решта надходжень в іноземній валюті залишається в розпорядженні резидента-продавця і використовується ним відповідно до правил валютного регу­лювання.

Зазначені обмеження діють у період 04.06.2015-03.09.2015.

Згідно з наказом Мінфіну від 18.06.2015 № 573 для обліку іноземної валюти, що надійшла на розподільчий рахунок, призначено новий субрахунок 316 «Спеціальні рахунки в іноземній валюті». Відповідні зміни внесено до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’я­зань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну від 30.11.1999 № 291.

Як відобразити в обліку експортної виручки з урахуванням нових вимог Мінфіну, розглянемо на прикладі.

Відображення в обліку отримання авансу в інвалюті

Згідно з договором купівлі-продажу товарів підприємству надійшов аванс від нерезидента 10 000 євро.

Курс НБУ (умовно):

• на дату зарахування інвалюти на розподільчий рахунок — 25,00 грн. за 1 EUR;
• на дату списання з розподільчого рахунку — 25,50 грн. за 1 EUR.

Продажний курс МВРУ — 26,00 грн. за 1 EUR.

Комісія банку — 500 грн.

У цьому матеріалі ми розглянули особливості відображення в обліку підприємства отриманої ним валютної виручки за експорт товару. Також сподіваємось, що допомогли новоствореному підприємству розібратись зі звітністю. Залишилось попередити, що звітність має подаватись своєчасно, у законодавчо встановлені строки, та незалежно від того, чи буде здійснювати підприємство діяльність та чи буде виплачувати заробітну плату.

За неподання або несвоєчасне подання податкової звітності передбачена відповідальність у вигляді штрафу. Якщо порушення скоєно вперше, застосовується мінімальний штраф в розмірі 170 грн. за кожне неподання або несвоєчасне подання звітності.

Однією з найвищих є відповідальність за неподання або порушення строків, недостовірність або помилковість інформації про суми нарахованих або сплачених доходів (форма № 1ДФ). Мінімальний штраф за вищевказані порушення — 510 грн.

При повторному порушенні протягом року застосовується штраф у розмірі 1020 грн.